піддивлятися

ПІДГЛЯДА́ТИ (крадькома дивитися, щоб простежити за кимсь, довідатися про щось), ПІДДИВЛЯ́ТИСЯ, ПІДЗИРА́ТИ діал., ПІДЗОРЯ́ТИ діал. — Док.: підгле́діти (підгля́нути) (підглядіти рідко), піддиви́тися, підзи́рити, підзори́ти. Крадькома зиркнув і опустив погляд, — у мене було таке відчуття, ніби я підглядаю за чимсь недозволеним, за тим, на що заказано дивитись (Є. Гуцало); (Дмитрик:) Я ніколи не знав, що у нас, тобто в нього, є золото і що він ховає, а сьогодні вночі підгледів (М. Куліш); Тут Іван і піддивився, де служанка хліб поклала, що привіз цей багатий (казка); Не спить (дружина), вистежує із-за хвіртки, підзирає звідти за подіями з ревнивою зіркістю... (О. Гончар); Пішов шкандибати, Зараз люде і підзорять, Та й ну дорікати (І. Манжура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

піддивлятися — піддивля́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
піддивлятися — див. дивитися; стежити Словник синонімів Вусика
піддивлятися — -яюся, -яєшся, недок., піддивитися, -дивлюся, -дивишся; мн. піддивляться; док. Те саме, що підглядати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
піддивлятися — ПІДДИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПІДДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. підди́вляться; док. Те саме, що підгляда́ти 1. Іван і піддивився, де служанка хліб поклала, що привіз цей багатий (з казки); Випало здавати Книшеві. Словник української мови у 20 томах
піддивлятися — ПІДДИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПІДДИВИ́ТИСЯ, дивлю́ся, ди́вишся; мн. підди́вляться; док. Те саме, що підгляда́ти 1. Іван і піддивився, де служанка хліб поклала, що привіз цей багатий (Укр.. казки, 1951, 362); Випало здавати Книшеві. Словник української мови в 11 томах
піддивлятися — Піддивлятися, -ля́юся, -єшся сов. в. піддиви́тися, -влюся, -вишся, гл. Подсматривать, подсмотрѣть. Пішли під вікно піддивляться — як вона буде робить. Рудч. Ск. II. 101. Словник української мови Грінченка