підзирити

ПІДГЛЯДА́ТИ (крадькома дивитися, щоб простежити за кимсь, довідатися про щось), ПІДДИВЛЯ́ТИСЯ, ПІДЗИРА́ТИ діал., ПІДЗОРЯ́ТИ діал. — Док.: підгле́діти (підгля́нути) (підглядіти рідко), піддиви́тися, підзи́рити, підзори́ти. Крадькома зиркнув і опустив погляд, — у мене було таке відчуття, ніби я підглядаю за чимсь недозволеним, за тим, на що заказано дивитись (Є. Гуцало); (Дмитрик:) Я ніколи не знав, що у нас, тобто в нього, є золото і що він ховає, а сьогодні вночі підгледів (М. Куліш); Тут Іван і піддивився, де служанка хліб поклала, що привіз цей багатий (казка); Не спить (дружина), вистежує із-за хвіртки, підзирає звідти за подіями з ревнивою зіркістю... (О. Гончар); Пішов шкандибати, Зараз люде і підзорять, Та й ну дорікати (І. Манжура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підзирити — підзи́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підзирити — див. підзирати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підзирити — ПІДЗИ́РИТИ див. підзира́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. підзирити — ПІДЗИ́РИТИ див. підзира́ти. Словник української мови в 11 томах
  5. підзирити — Підзира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. підзи́рити, -рю, -риш, гл. 1) Подсматривать, подсмотрѣть. Деякі підзирали за шалопутами, то кажуть, що вони скачуть. Новомоск. у. От він заховавсь десь і підзирає: хто буде хазяйнувать. Грин. І. 197. 2) Только сов. в. ? = підзорити 2. Словник української мови Грінченка