підкласти

КЛА́СТИ (поміщати, розміщувати перев. у лежачому положенні), ЛОЖИ́ТИ рідко, ПОКЛАДА́ТИ заст.; СКЛАДА́ТИ, УКЛАДА́ТИ (ВКЛАДА́ТИ) (у певному порядку, в одному місці); ПІДКЛАДА́ТИ (додатково, ще трохи). — Док.: покла́сти, положи́ти, скла́сти, укла́сти (вкла́сти), підкла́сти. Снопи на воза клав Данько, Левко з Дусею подавали (О. Гончар); Витягли Федора з гузиря, положили на рядно і почали трусити (Панас Мирний); Стали її на ніч покладати, і кожухом укривати, і водою напувати... (Г. Квітка-Основ'яненко); Левко і Марія на самому краю лану закінчували складати копи. Левко укладав останні снопи (І. Цюпа); Треба раз у раз підкладати у вогнище хмиз, щоб воно не погасло (О. Донченко). — Пор. 1. поміща́ти.

ПІДКИДАТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ рідко) (потай класти, залишати у кого-небудь з певною метою), ПІДКЛАДА́ТИ, ПІДСУВА́ТИ (ПІДСО́ВУВАТИ) розм. — Док.: підки́нути, підкла́сти, підсу́нути. Вмовляв (Єремія) панів терпіти голод і підкидав підроблені листи, що буцімто вже король веде військо на поміч (І. Нечуй-Левицький); "Нащо здалось гніздо мені? Яєчка крадькома я другим підкладала, — Нехай висиджують дурні!" (Л. Глібов); — Отруїть (Оленку) хотіли... — Де там! Їй мазь якусь підсунули, і вона помастилась нею... (В. Кучер).

ПІДКЛАДА́ТИ (за допомогою чогось робити що-небудь вищим, зручнішим для сидіння, лежання тощо), ПІДСТИЛА́ТИ, ПІДСТЕЛЯ́ТИ, ПІДМО́ЩУВАТИ розм. — Док.: підкла́сти, підстели́ти, підіслати, підмости́ти. Порадила (Бетя) підкласти шматок ганчірки під п'яту, щоб підйом піднявся вище. І Хоменкові муляти перестало (М. Трублаїні); Марта дістає.. свиту й підстеляє свекрусі під голову (С. Васильченко); Тулилися (жінки) не біля стін, а посеред камери на брудній цегляній підлозі, підмощували під себе якесь дрантя (А. Хижняк).