1. Словник синонімів української мови

підковувати

ПІДКО́ВУВАТИ (коня), КУВА́ТИ, КУ́ТИ діал. — Док.: підкува́ти. — В ковальській справі до тебе прийшов. Може б, мені коня підкував (Д. Бедзик); Привів коня кувати, коли кузня згоріла! (прислів'я); Хтось до вас строкатого коника приводив кути (Марко Вовчок).

УЧИТИ (ВЧИТИ) кого (передавати комусь знання, навички і т. ін.), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ), ОСВІ́ЧУВАТИ рідше, ОБУЧА́ТИ діал.; ПІДКО́ВУВАТИ розм. (додатково, посилено навчати або давати спеціальну підготовку); ШКО́ЛИТИ розм. (суворо вчити). — Док.: навчи́ти (научи́ти), обучи́ти, освітити, підкува́ти, ви́школити. З дитячих літ пестить він княжича, переказує йому все, що знає, вчить тому, що сам уміє (С. Скляренко); Оленчук навчив офіцера, як обрізати кущі, як обкопувати (О. Гончар); Ну, вчителює це він. Чого б кращого? Працюй, освічуй людей. Клади й свою лепту на користь добра світового (А. Тесленко); — Тобі, чоловіче, і нічим, і нігде тому її обучити, чому я думаю (І. Квітка-Основ'яненко); Підкувати учня з алгебри; — Ніколи не була я в школі, — згадує Олена Семенівна. — Саме життя школило мене (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підковувати — підко́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підковувати — див. обманювати Словник синонімів Вусика
  3. підковувати — -ую, -уєш, недок., підкувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Прибивати підкови до копит. 2》 на що і без додатка, перен., розм. Додатково навчати кого-небудь або давати кому-небудь певні знання, відомості, а також спеціальну підготовку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підковувати — ПІДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., кого, що. 1. Прибивати підкови до копит. Укриває [чоловік] його [коня] в мороз, підковує його для дороги, щоб не розбивав собі копит (І. Словник української мови у 20 томах
  5. підковувати — підко́вувати / підкува́ти на всі чоти́ри кого. 1. Добре навчати кого-небудь, даючи глибокі знання. Підкував на всі чотири дядька, підкуєш і татка (Укр.. присл..). 2. Карати за які-небудь вчинки. — Гляди мені, гляди,— в тон йому сказав Артем. Фразеологічний словник української мови
  6. підковувати — Підко́вувати, -ко́вую, -ко́вуєш; підко́вуй, -ко́вуйте; підкува́ти, -кую́, -кує́ш; підку́й, -ку́йте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. підковувати — ПІДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКУВА́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. 1. Прибивати підкови до копит. Укриває [чоловік] його [коня] в мороз, підковує його для дороги, щоб не розбивав собі копит (Фр. Словник української мови в 11 томах
  8. підковувати — Підко́вувати, -вую, -єш сов. в. підкувати, -кую́, -єш, гл. Подковывать, подковать. Підкую, Юрку, вороного коника. Мет. 181. Словник української мови Грінченка