підколювати

ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм., НАСОЛИ́ТИ кому, розм., ДОПЕКТИ́ кому, кого, розм., ПРИПЕКТИ́ кого, розм., ПРОПЕКТИ́ кого, розм., ДОТОРКНУ́ТИ кого, розм., ДОТКНУ́ТИ (ДОТНУ́ТИ) кого, зах., ДОТЯ́ТИ кого, діал., ДОЇ́СТИ кого, діал., ШПИРНУ́ТИ кого, діал.; УКОЛО́ТИ (ВКОЛО́ТИ), ШПИГНУ́ТИ розм., ШПИГОНУ́ТИ розм., УШПИГНУ́ТИ (ВШПИГНУ́ТИ) розм., ШТРИКНУ́ТИ розм., УШТРИКНУ́ТИ (ВШТРИКНУ́ТИ) розм., ПІДШТРИКНУ́ТИ розм., ПІДКОЛО́ТИ розм., УЖАЛИ́ТИ (ВЖАЛИ́ТИ) розм., ПІДЧЕПИ́ТИ розм., ПІДСКУБНУ́ТИ (ПІДСКУБТИ́) розм., ПІДКУСИ́ТИ розм., УЩИПНУ́ТИ (ВЩИПНУ́ТИ) розм. (кого — ущипливими словами ставити когось у смішне або скрутне становище). — Недок.: дошкуля́ти (дошку́лювати), шку́лити діал. досажда́ти, завдава́ти при́крості (при́крість), дійма́ти (дойма́ти), дозоля́ти, досо́лювати, допіка́ти, припіка́ти, пропіка́ти, доторка́ти, дотика́ти, дотина́ти, доїда́ти, шпирува́ти діал. шпига́ти, шпиня́ти розм. штрика́ти, підштри́кувати, підко́лювати, жали́ти, підчі́плювати, підску́бувати (підскуба́ти), підку́шувати, підку́сювати діал. Він заговорив повагом, з неприхованою насмішкою наголошуючи на окремі вирази, якими б він хотів особливо дошкулити супротивникові (Ю. Смолич); Особливо дошкуляло Ступака, що колгоспники ставились тепер до нього презирливо (Л. Смілянський); Та ще хоч би знавкола не досаджали, а то: — Ага, — радіють багатирі, — так йому й треба, щоб не був дуже розумний (А. Тесленко); Я ще не пробула й півмісяця в баронеси, а скільки прикрості завдала вона мені (Леся Українка); Дівчина втратила рівновагу, спокій. Видно, дійняв! З огидою і майже ненависно поглянула на безтурботного Тихона (К. Гордієнко); Пройшовся (Баб'як) збуджений по кімнаті, вишукуючи способу або такого слова, яке б могло дойняти цього впертого хлопа... (Д. Бедзик); Знали (діти), що те наморщене лице, ці трохи не спінені уста мали свою глибшу причину. Вже то хтось добре дозолив батькові (А. Крушельницький); Видно, добре йому досолили в Ковалівській школі (Ю. Збанацький); Треба мені було дуже Назолити одному; І Кузьму собі за мужа взять на зло таки ж тому (С. Воскрекасенко); Чимось насолив йому Ласун, нібито батьки ще за межу сварилися (В. Дрозд); (Іван:) Вже він мені попадеться на зубок: я йому допечу, коли не кулаком, то язиком (М. Кропивницький); (Бабуся:) Всякого добра у людей повно, ніхто не відніме. Живи та радуйся. Так ні ж, таки знайдуть чим припекти один одного (І. Микитенко); Лаврін гостро глянув на старосту і пропік його несподіваним словом (М. Стельмах); Свекруха всячиною дотина, сина навчає: Купи, синку, дротяну нагайку Та бий жінку з вечора до ранку... (Ганна Барвінок); — Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син (І. Котляревський); Йому не сподобалася самопохвальба Слоу, і він хотів уколоти його (М. Грушевський); (Михайло:) За що ти печеш мене? За віщо картаєш? Я до тебе за порадою, а ти що не слово, то й наміряєш шпигнути (М. Старицький); Йому дуже хотілось шпигонути Марту гострим словом (О. Донченко); (Маков:) Я з задоволенням бачу, що ваші, гм, думки значно прояснилися. (Воробйов:) Ви хотіли мене вшпигнути, а між тим це реальний факт (І. Кочерга); — Чи думав він про таку славу серед усіх людей.., коли поневірявся по людях, і всі його, як те "гидке каченя", шпиняли, глузували з нього (О. Іваненко); — Не пощастило нам з директором, — не витримала, щоб не штрикнути свого директора, завуч (О. Копиленко); Штабний писар, якому відомо, що Гаркушині сини теж ховаються десь від кадетської мобілізації, не пропускає нагоди вштрикнути старого: — А сини ваші де? (О. Гончар); Люди знов сушать собі голови: шофер людина статечна, чим же це його Явтух підштрикнув? (Ю. Яновський); Усі були проти нього — і лаяли, і сміялися, й підколювали його (Л. Смілянський); Анатолій, посміхаючись, дивився їй услід. Ну й колюча ж яка, без рукавиць і за лікоть не візьмись. Ужалить, мов кропива (М. Руденко); Такі він жартики компонувати звик, Що навіть можна б їх у календар змістити. Умів усякого словами підчепити! (переклад М. Рильського); — При тій спосібності і інших паничів підскубує (князів віритель) (І. Франко); Віктор хитруватий, любить підкусити (П. Автомонов); — Ага-а, — злякалися приятеля (станового)? — ущипнув він мене (Панас Мирний).

РА́НИТИ (робити комусь рану, рани; перев. рослини — пошкоджувати), ЗРА́НЮВАТИ, УРАЖА́ТИ (ВРАЖА́ТИ), РІ́ЗАТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ (ПІДРІЗА́ТИ) розм., РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, СІКТИ, ПІДСІКА́ТИ, РОЗРА́НЮВАТИ, РОЗПАНА́ХУВАТИ розм. (зробивши розріз, поріз); ПРОТИНА́ТИ (робити наскрізну рану); РОЗРУ́БУВАТИ (заподіювати рубаної рани); РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ (заподіювати рваної рани); ПІДСТРІ́ЛЮВАТИ (ПІДСТРЕ́ЛЮВАТИ) (стріляючи); ПІДКО́ЛЮВАТИ (колючи); ПІДРА́НЮВАТИ (злегка); ПРОЇДА́ТИ (завдавати рани, розтираючи, пошкоджуючи шкіру чимось жорстким); РОЗКРИВА́ВЛЮВАТИ, РОЗ'Ю́ШУВАТИ розм. (до крові). — Док.: пора́нити, ра́нити, зра́нити, обра́нити розм. ура́зи́ти (вра́зи́ти), розрі́зати, порі́зати, підрі́зати, урі́зати (врі́зати), розтя́ти (розітну́ти), розсі́кти, посі́кти, підсі́кти, розра́нити, розпана́хати, протну́ти, розруба́ти, розірва́ти, порва́ти, підстрі́лити (підстре́лити), підколо́ти, підра́нити, прої́сти, ушкрябну́ти (вшкрябну́ти) розм. (злегка) розкрива́вити, закрива́вити, покрива́вити, роз'ю́шити, розчерепи́ти розм. (голову). Хвиля збивала їх докупи, крига ранила їм голови (Ю. Яновський); Ратище слабо зранило звіра в передню лопатку (І. Франко); Твердохліб сокирою вражав коней, бив рицарів по ногах (А. Хижняк); Маруся повзла, повзла на колінах до лісу, оглушена, роздавлена, без серця в грудях. І повзла, і падала, і різала руки, лице гострими травами (Г. Хоткевич); Санько коняку підрізав ралом (А. Головко); Уламок снаряда, розітнувши бійцеві руку вище ліктя, утворив дві рвані губи (О. Гончар); Він уявив собі, як мідний гостряк з розмаху розсікає скроню Грінгеля, і гидливо скривився (В. Собко); Сперанському посікло ноги. Шура заходилась тут же на місці перев'язувати (О. Гончар); До ґанку на щастя підкову прибито, без неї буланий розранив копито (П. Воронько); — Якось мені мати наказала врізати хліба, а я палець до кістки розпанахав (Ю. Збанацький); Я сам йому горло зубами протну (М. Старицький); Горленкові стало погано. Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (З. Тулуб); Ольга борсалася в колючій шипшині, байдужа до того, що кущі їй розривали тіло — захищала тільки очі (Я. Качура); І сміявся (Тимко).., і жартував з Марком, який підстрелив кота замість зайця (Григорій Тютюнник); — Ви підраните качку, вона від вас сховається в купинах, а ось мій помічник знайде її мені, — і хлопець показав на миршавого собачку (О. Копиленко); Шнури, котрії йому тіло проїли, не пускали його ані до життя, ані до смерті (І. Франко); — Хто поранив? — запитав інженер Данилко в трубку. — А чорт їх розбере! Нашого Мухтарова теж ушкрябнули (І. Ле); Гострий камінь розкривавив щоку Кульжан (З. Тулуб); — Якщо справді мене виключать, то я перш усього роз'юшу.. пику Їрічкові (А. Кримський); — Пан з бородою підійшов до морячка і зацідив йому в морду; А моряк розчерепив йому голову пивною пляшкою (переклад М. Лукаша). — Пор. ушко́джувати.

УБИ́ТИ (ВБИ́ТИ) (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ, ЗАСТРЕ́ЛИТИ (ЗАСТРІ́ЛИТИ), УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИТИ), ЗВАЛИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм., УСТРЕ́ЛИТИ (ВСТРЕ́ЛИТИ) розм., УКЛА́СТИ (ВКЛА́СТИ) розм., ПОКЛА́СТИ розм., ПОЛОЖИ́ТИ розм., СКОСИ́ТИ розм., ПОСІ́КТИ розм., ПІДТЯ́ТИ розм., ПРИСТУ́КНУТИ розм., ПРИКІ́НЧИТИ розм., КІНЧИ́ТИ розм., ПОКІ́НЧИТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., РІШИ́ТИ розм., УКОЛО́ШКАТИ (ВКОЛО́ШКАТИ) розм., ПРОШТРИКНУ́ТИ, ШЛЬО́ПНУТИ розм., УКЛА́НДАТИ діал.; ДОБИ́ТИ, ДОРІ́ЗАТИ, ДОКІНЧИ́ТИ (пораненого); ПІДСТРЕ́ЛИТИ (ПІДСТРІ́ЛИТИ), ПІДКОЛО́ТИ, ПІДРІ́ЗАТИ (завдати смертельної рани). — Недок.: убива́ти (вбива́ти), би́ти, забива́ти, руба́ти, коло́ти, рі́зати, стріля́ти, застре́лювати (застрі́лювати), уража́ти (вража́ти), вали́ти, угро́блювати (вгро́блювати), сікти, підтина́ти, кла́сти, коси́ти, прико́нчувати, кінча́ти, ріша́ти, разити, проштрикувати, добива́ти, доріза́ти, докі́нчувати, підстре́лювати (підстрі́лювати), підко́лювати, підріза́ти, підрі́зувати. — Поліцаї батька вбили (О. Довженко); Виявлено справжнього злочинця, який забив сторожа біля гамазеїв (О. Донченко); (Макар:) Двох капітан при мені зарубав шаблею, а Федот застрелив Івана Береста (І. Микитенко); Він побачив, що Твердохліб звалив рицаря, і схвально помахав рукою (А. Хижняк); Незчулись ляхи, як їх чоловіка з двадцять на місці уклали (О. Стороженко); Багато ворогів поклав я по долині (Леся Українка); Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Доки доля серед поля Обох не скосила (П. Грабовський); Скосити ворогів з автомата; Чіпаріу ладний був пристукнути клятого цербера й світ за очі тікати з цього клятого маєтку (Ю. Смолич); Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Д. Ткач); А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану: Ляхів кінча (Т. Шевченко); — Воєвода.. спрямував коня на Іванка і хотів одним ударом покінчити з ним (А. Хижняк); Дивом-дивиною було те, що її (Ярину) досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); Гестапівці з школи казарму собі влаштували; спали, як дрохви. Так ми їх сонних і порішили (Ю. Мокрієв); — Рішу її зараз! — І, заточуючись, лютий, нестримний, він зник за дверима (А. Шиян); Одного шпигуна вже вколошкали, а другий ще живий, його міліція розшукує (Ю. Збанацький); — Що ви зробите з заложниками? — Шльопнемо (Л. Первомайський); — Як це так? Через таку погань, повію, та нашим дітям таку наругу терпіти? Ми і її і його (панича) укландаємо (Панас Мирний); Вони були ще живі і в нестерпучих муках стогнали й кричали, благаючи, щоб їх дорізали, добили (О. Стороженко); Знов буде (Андрій) рибку ловити... на пошту побіжить,.. зайця підстрелить (М. Коцюбинський); — Інший випадок трапився пару років тому в Далмації. Там капрала підрізали (переклад С. Масляка). — Пор. умертви́ти.