1. Словник української мови в 11 томах

підколювати

ПІДКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОЛО́ТИ, колю,́ ко́леш, док., перех.

1. Прикріплювати, приколюючи одне до одного або до чого-небудь.

Підколоти довідку до справи;

// перен., розм. Уражати кого-небудь їдким словом, гострим зауваженням або натяком.

Таїса знущально підколювала [Василя], називала його чоботом (Хижняк, Невгамовна, 1961, 85);

— Радгоспові чи собі робите? — поцікавився я. — А хіба радгоспові так це не собі? — знову підколов мене той самий чолов’яга (Хор., Ковила, 1960, 21).

2. розм. Ранити себе, наколовшись на що-небудь.

Підколоти ногу;

// Колючи чим-небудь, убивати або ранити кого-небудь.

— Підколювали колись одне одного, за межі билися,.. але такого, щоб у криницю хтось дохлого кота вкинув чи іншу погань, зроду-віку не було в нашій Ковалівці (Кучер, Трудна любов, 1960, 173);

— Не бійся, — підбадьорював дружка той, що був з ножем, — хапай її за руки, а я підколю (Хижняк, Невгамовна, 1961, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підколювати — підко́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підколювати — див. колоти; насміхатися Словник синонімів Вусика
  3. підколювати — -юю, -юєш, недок., підколоти, -колю, -колеш, док., перех. 1》 Прикріплювати, приколюючи одне до одного або до чого-небудь. 2》 розм. Ранити себе, наколовшись на що-небудь. Підколоти ногу. || Колючи чим-небудь, убивати або ранити кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. підколювати — ПІДКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОЛО́ТИ, колю,́ ко́леш, док., кого, що. 1. Прикріплювати, приколюючи одне до одного або до чого-небудь. Підколоти довідку до справи; // перен., розм. Уражати кого-небудь їдким словом, гострим зауваженням або натяком. Словник української мови у 20 томах
  5. підколювати — Юю, -юєш, недок., підколоти, -лю, -леш, док. Насміхатись. Чому підколюєш людей? (Молоко). Що ж, Євцю, заздрю тобі, сам би з задоволенням поїхав, тільки щось заміж ніхто не бере, — підколював він (І. Карпа). Підколюємо старого стосовно його сусідки Ганни, яку першою тут побачили (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
  6. підколювати — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
  7. підколювати — Підко́лювати, -люю, -єш сов. в. підколоти, -лю, -леш, гл. — ногу. Укалывать, уколоть, вогнать занозу. Оце бігла та так терниною ногу підколола. Очерет ноги підколює. ЗОЮР. II. 26. Словник української мови Грінченка