підкорчувати
ПІДІБГА́ТИ (ПІДОБГА́ТИ рідко) (ноги, хвіст тощо — підгорнути під себе або притиснути до себе), ПІДІГНУ́ТИ, ПІДІБРА́ТИ (ПІДОБРА́ТИ рідко), ПІДЖА́ТИ розм.; ПІДКО́РЧИТИ розм. (ноги). — Недок.: підбира́ти, підгина́ти, піджима́ти, підко́рчувати. Сидячи на низенькому кріслі, Максим глянув на свої довгі ноги і ніяково підібгав їх під сидіння (С. Добровольський); Летів орел понад морем, ніжки підібгавши (пісня); Ваня підгинав коліна й одштовхувався ногами (Л. Первомайський); Рушив (Микола), кивком відкинувши чуба назад і міцніше підібравши під пахви свої пакунки (О. Гончар); Скулився, стулився, ще й хвіст піджав (приказка); Не лежиться мені, ногу то простягну, то підкорчу (А. Тесленко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- підкорчувати — підко́рчувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- підкорчувати — -ую, -уєш, недок., підкорчити, -чу, -чиш, док., перех., розм. Підгинати яку-небудь частину тіла, тулуба. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підкорчувати — ПІДКО́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКО́РЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм. Підгинати яку-небудь частину тіла, тулуба. Нечіпай, не перестаючи, підганяв коника ногами. Вони звисали в нього мало не до землі, їх доводилось увесь час підкорчувати (І. Словник української мови у 20 томах
- підкорчувати — ПІДКО́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДКО́РЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Підгинати яку-небудь частину тіла, тулуба. Нечіпай, не перестаючи, підганяв коника ногами. Вони звисали в нього мало не до землі, їх доводилось увесь час підкорчувати (Мик. Словник української мови в 11 томах