підмітити

ВИЯВЛЯ́ТИ (бачити в комусь, чомусь що-небудь, раніше не помічене), ПОМІЧА́ТИ, УСТАНО́ВЛЮВАТИ (ВСТАНО́ВЛЮВАТИ), ЗНАХО́ДИТИ, ВІДКРИВА́ТИ, ПІДМІЧА́ТИ, НАЗНАВА́ТИ розм. — Док.: ви́явити, помі́тити, установи́ти (встанови́ти), поба́чити, знайти́, відкри́ти, підмі́тити, назна́ти. Капітан Чумаченко ставав нещадним, коли виявляв, що якась рота зазнала марних втрат людьми (О. Гончар); В розлуці Роман знаходив у Люби стільки нового і славного, чого раніше не помічав (М. Стельмах); Параска Федорівна безпомилково встановила, звідки саме перейшла на Остапа Антоновича та штучна родина (Г. Епік); Подивившись якось ненароком на свого товариша, вона стільки внутрішньої муки побачила на його молодому обличчі (Г. Хоткевич); (Префект:) Сю перлину (співця) не ти, а я відкрив уперше (Леся Українка); (Рябина:) Знаєш, пане писарю, я дещо.. підмітив і хотів би тобі сам про се розумне слово сказати (І. Франко); Назнав десь-то селянин В лісі шпаченята (І. Манжура).

ВІДЗНАЧА́ТИ (висловлюючись, розповідаючи тощо, звертати увагу на щось), ВІДМІЧА́ТИ, ЗАУВА́ЖУВАТИ, ВІДЗНА́ЧУВАТИ, УКА́ЗУВАТИ (ВКА́ЗУВАТИ), КОНСТАТУВА́ТИ, ПІДМІЧА́ТИ рідко, ВІДМІ́ЧУВАТИ рідше. — Док.: відзна́чи́ти, відмі́тити, заува́жити, указа́ти (вказа́ти), підмі́тити. Хочеться відзначити, що слово "зигзиця" Шевченко тлумачить не як "зозуля", ..а як "чайка" (М. Рильський); Слід відмітити, що Григорій Сидорович, стрівши невістку, злякався (Ю. Яновський); Рецензент зауважував, що пафос, яким пройнято книжку, є недоречний (С. Журахович); — І чого це Мстислав буде нам указувати? Самі знаємо, що робити, — галасували гості (А. Хижняк); Світова громадськість із задоволенням констатує, що політичний клімат на планеті помітно покращав (з журналу); (Батура:) Адже люди у вас дуже цікаві... Складні... (Романюк:) Так, хитрі, дуже хитрі... Це ви вірно підмітили (О. Корнійчук).

ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм., ЗВА́ЖИТИ розм., ПОДИ́БАТИ розм., УСТЕРЕГТИ́ (ВСТЕРЕГТИ́) розм., УСТЕРЕГТИ́СЯ (ВСТЕРЕГТИ́СЯ) розм., НАЗОРИ́ТИ розм., ПОСТЕРЕГТИ́ діал., ПОСТЕРЕГТИ́СЯ діал., СПОСТЕРЕГТИ́СЯ діал., ПОКМІ́ТИТИ діал., ПРИКМІ́ТИТИ (ПРИКМЕ́ТИТИ) діал., УКМІ́ТИТИ (ВКМІ́ТИТИ) діал., НАВИДІ́ТИ діал.; ДОБА́ЧИТИ, ДОДИВИТИСЯ, ДОПИЛЬНУВА́ТИ, ВБА́ЧИТИ (УБА́ЧИТИ), ЗАБА́ЧИТИ розм., УЗДРІ́ТИ (ВЗДРІ́ТИ) розм., ОБА́ЧИТИ заст., ДОГЛЯДІ́ТИСЯ діал. (сприймаючи зором). — Недок.: поміча́ти, приміча́ти, підміча́ти, спостеріга́ти, відзнача́ти (відзна́чувати), заува́жувати (завва́жувати), заміча́ти, заприміча́ти, настеріга́ти, зважа́ти, поди́бувати, устеріга́ти (встеріга́ти), устеріга́тися (встерігатися), постеріга́ти, кмі́тити, кмітува́ти, прикме́чувати (прикміча́ти), добача́ти, доба́чувати, вбача́ти (убача́ти), забача́ти, уздріва́ти (вздрівати), догляда́тися. В тих очеретяних джунглях .. людину помітиш хіба що з вертольота (О. Гончар); А я тебе давно уже примітив, як ти тоді у тому димовищі на ціле військо з шаблею ішов! (Л. Костенко); — Запах якийсь чи то тогорічний, чи то... — Ви це добре підмітили.. Це, знаєте, запах з могилок... (М. Хвильовий); Андрій не відразу спостеріг, що з-за нього, через його голову, дивиться на дівчину Денис (Л. Дмитерко); На галявині палахкотіло багаття. Христина одразу відзначила: це ті самі злочинці, котрих затримав батько (О. Бердник); Уже згасли наївно-рожеві фарби захід-сонця, — кожну з них я зауважив, за кожною пильно стежив (Д. Бузько); Замітив (Яким) укінці, що ніхто його не слухає, пігнав додому (С. Ковалів); Німий запримітив Лепетю лиш тепер, коли вона принесла своєму чоловікові на міст полуденок (П. Загребельний); В якусь мить хлопець піймав у її погляді щось схоже на співчуття (М. Руденко); Як я настерегла, що вона береться одного разу, — я й собі за нею назирцем побігла (Марко Вовчок); Синявін.. продовжив думку, не зваживши, що гість розтулив рижовусого рота, щоб відповісти на запитання (І. Ле); Ідучи горами, часто можна подибати такі сліди польського господарювання в краю (Г. Хоткевич); — Вже тринадцятий годочок з літа йде (дочці), не встережеш, як пробіжить п'ять років, а там — дівка ... (Я. Качура); (Чумак:) Протри-бо мерщій очі та гарненько доглядай, бо народу сила і не встережешся, як рибу з возів порозтягають (М. Кропивницький); — Впала вона мені добре в око, ледве я її назорив (Марко Вовчок); Давно постеріг (Федір), що з квартирантом коїться щось (Ю. Мушкетик); Ніхто — здавалося — навіть не постерігся, що посеред живих не стало одного (І. Франко); Так, роздумуючи, Целя й не спостереглася, коли була вже близько поштового будинку (І. Франко); П'ятого року по шлюбі молода Петриха стала юшитися і кидатися, як львиця. Покмітили то дівки та й молодиці в селі (Марко Черемшина); Прикмітивши якось, що панні дуже смакує вино, ..надумав він звабити її з допомогою сього Венериного служителя (переклад М. Лукаша); — А, і ви, Андрію, тут? Добрий вечір! А я вас і не вкмітив! (І. Чендей); А в печі пироги кипіли, А його очі навиділи (пісня); Вода кругами йде. Вже око рибакове Добачило у ній живу, тремтливу тінь (М. Рильський); — Коли вже ти вкрав пшеницю, а я допильнувала, то піди десь далеко (І. Нечуй-Левицький); Коли поїдеш навпростець З Охтирки пісками важкими.., То вбачиш бір (Я. Щоголів); Забачивши машину, дівчата несміло підняли руки (І. Цюпа); Як вискочив Грицько (з хати), то перше, що він уздрів при сірому ранковому півсвіті осінньому, то була його жінка, що стояла близько дверей (Б. Грінченко); Чи Чайчиха не обачила — сіла вона собі оддалік (Марко Вовчок); Співав (кобзар), та й поклав кобзу, а я не доглядівся, де вона, сів на неї та й потрощив (О. Стороженко).