підозрювати

ЗДОГА́ДУВАТИСЯ (робити правильні висновки, враховуючи певні прикмети, натяки і т. ін.), ДОГА́ДУВАТИСЯ, ПРИПУСКА́ТИ, ДОПУСКА́ТИ, ПІДОЗРІВА́ТИ (ПІДО́ЗРЮВАТИ). — Док.: здогада́тися, догада́тися, припусти́ти, допусти́ти. Було у нього інше, таємне й глибоке життя, про яке могли здогадуватися лише друзі (З. Тулуб); Зразу ж по дідовому обличчю догадалася (Оксана), що трапилося щось надзвичайне (А. Головко); Сашко навіть не підозріває, як друг його ждав цього вечора (О. Гончар). — Пор. уга́дувати.

ПІДОЗРІВА́ТИ кого (допускати причетність до чогось негативного), ПІДОЗРЮВАТИ, ЗАПІДО́ЗРЮВАТИ, СУМНІВА́ТИСЯ в кому, ДУ́МАТИ на кого, розм., ЗАЗДРУВА́ТИ діал. — Док.: запідо́зрити, засумніва́тися, поду́мати. Як довідалася (мати), що Саву підозрівають за убивство брата, заголосила не своїм голосом (О. Кобилянська); Ганька, яка підозрювала невістку, що та тільки для годиться турбується про батька, розізлилась (М. Томчаній); (Старий:) А потім щось завершить не дали. А потім запідозрили в крамолі. А потім зацькували, довели... І що митцю лишилося від долі?! (Л. Костенко); — Досі я завжди тебе слухав.. А тепер сумніваюся у тобі. Ти все чиниш проти моєї волі (казка); Богдан заздрував панів, чи не зумисне вони порозкидали срібло й золото та усякі ласощі, щоб спокусити голоднечу й чорноту (І. Нечуй-Левицький).