1. Словник синонімів української мови

підойма

ВА́ЖІЛЬ (знаряддя для підіймання, підважування чого-небудь), ПІДО́ЙМА, ПІДВА́ГА, ВИ́РЛО діал. Всяке тверде тіло, яке під дією прикладних сил може повертатися навколо нерухомої осі, називається важелем (з підручника); В тій самій хвилі тухольські молодці сильними підоймами підважили вгору остінок (І. Франко); Рукою грубо, як залізним вирлом, відгорнув захисника (І. Ле).

ВА́ЖІЛЬ (деталь машини, пристрою тощо для регулювання чого-небудь), ПІДО́ЙМА. Я перевів важіль на задню передачу. Тягач сіпнувся назад (П. Автомонов); На кормі (моторного човна) — руль, перед рульовим місцем — підойми управління (Ю. Смолич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підойма — підо́йма 1 іменник жіночого роду важіль підо́йма 2 іменник жіночого роду гравілат — рослина діал. Орфографічний словник української мови
  2. підойма — Підвага, важіль; П. стимул; (в будинку) ліфт. Словник синонімів Караванського
  3. підойма — див. важіль Словник синонімів Вусика
  4. підойма — I -и, ж. 1》 Найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служити для піднімання, підважування чого-небудь, зрівноважуючи більшу силу за допомогою меншої; підвага, важіль. || Деталь машини, пристрою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. підойма — ПІДО́ЙМА¹, и, ж. 1. Найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служити для піднімання, підважування чого-небудь, зрівноважуючи більшу силу за допомогою меншої; підвага, важіль. Словник української мови у 20 томах
  6. підойма — Підо́йма, -ми; -до́йми, -до́йм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. підойма — ПІДО́ЙМА¹, и, ж. 1. Найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служити для піднімання, підважування чого-небудь, зрівноважуючи більшу силу за допомогою меншої; підвага, важіль. Словник української мови в 11 томах
  8. підойма — Підо́йма, -ми ж. 1) Рычагъ. 2) Подставка, служащая для поддержанія дышла, чтобы оно не падало на землю. Kolb. І. 67. 3) Снарядъ въ мельницѣ, которымъ подымается кобилиця, а съ нею и веретено съ верхнимъ жерновомъ. Черниг. у. Мик. 481. см. підньом. Словник української мови Грінченка