підойма

Значення в інших словниках

1. підойма — підо́йма 1 іменник жіночого роду важіль підо́йма 2 іменник жіночого роду гравілат — рослина діал. Орфографічний словник української мови
2. підойма — Підвага, важіль; П. стимул; (в будинку) ліфт. Словник синонімів Караванського
3. підойма — I -и, ж. 1》 Найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служити для піднімання, підважування чого-небудь, зрівноважуючи більшу силу за допомогою меншої; підвага, важіль. || Деталь машини, пристрою і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підойма — ПІДО́ЙМА¹, и, ж. 1. Найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служити для піднімання, підважування чого-небудь, зрівноважуючи більшу силу за допомогою меншої; підвага, важіль. Словник української мови у 20 томах
5. підойма — ВА́ЖІЛЬ (знаряддя для підіймання, підважування чого-небудь), ПІДО́ЙМА, ПІДВА́ГА, ВИ́РЛО діал. Всяке тверде тіло, яке під дією прикладних сил може повертатися навколо нерухомої осі, називається важелем (з підручника)... Словник синонімів української мови
6. підойма — Підо́йма, -ми; -до́йми, -до́йм Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. підойма — ПІДО́ЙМА¹, и, ж. 1. Найпростіше знаряддя у вигляді стрижня, що може обертатися навколо нерухомої точки опори і служити для піднімання, підважування чого-небудь, зрівноважуючи більшу силу за допомогою меншої; підвага, важіль. Словник української мови в 11 томах
8. підойма — Підо́йма, -ми ж. 1) Рычагъ. 2) Подставка, служащая для поддержанія дышла, чтобы оно не падало на землю. Kolb. І. 67. 3) Снарядъ въ мельницѣ, которымъ подымается кобилиця, а съ нею и веретено съ верхнимъ жерновомъ. Черниг. у. Мик. 481. см. підньом. Словник української мови Грінченка