підсмикати

ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ) (тягнучи, піднімати щось угору, вище), ПІДКА́СУВАТИ діал.; ПІДСМИ́КУВАТИ (ПІДСМИКА́ТИ) (різким рухом); ПІДТИКА́ТИ розм. (закріплюючи краї, кінці, поли чогось). — Док.: підтягти́ (підтягну́ти), підкаса́ти, підсми́кати (підсмикну́ти), підти́кати (підіткну́ти). Миттю підтягає (хлопець) свої штаненята й біжить надвір (Л. Яновська); Сам тоді вище підтягував халяви та й виряджався на вивідки (А. Головко); — Ліда.. щоранку буде виганяти корову, а вечорами доїти, підкасавши подолок (М. Коцюбинський); — Здрастуйте! — весело загукав Колосок, підсмикуючи на плечах ремені від своїх фотоапаратів (В. Кучер); Міцно поцілувавшися, підсмикнувши свої спідниці, кожушанки, розіходилися (Г. Хоткевич); Вона підтикала спідницю, поділ сорочки прилипав їй до крутих дужих колін (Л. Первомайський).

ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ) (тягнучи, піднімати щось угору, вище), ПІДКА́СУВАТИ діал.; ПІДСМИ́КУВАТИ (ПІДСМИКА́ТИ) (різким рухом); ПІДТИКА́ТИ розм. (закріплюючи краї, кінці, поли чогось). — Док.: підтягти́ (підтягну́ти), підкаса́ти, підсми́кати (підсмикну́ти), підти́кати (підіткну́ти). Миттю підтягає (хлопець) свої штаненята й біжить надвір (Л. Яновська); Сам тоді вище підтягував халяви та й виряджався на вивідки (А. Головко); — Ліда.. щоранку буде виганяти корову, а вечорами доїти, підкасавши подолок (М. Коцюбинський); — Здрастуйте! — весело загукав Колосок, підсмикуючи на плечах ремені від своїх фотоапаратів (В. Кучер); Міцно поцілувавшися, підсмикнувши свої спідниці, кожушанки, розіходилися (Г. Хоткевич); Вона підтикала спідницю, поділ сорочки прилипав їй до крутих дужих колін (Л. Первомайський).