підсмикнути

ПІДТЯГА́ТИ (ПІДТЯ́ГУВАТИ) (тягнучи, піднімати щось угору, вище), ПІДКА́СУВАТИ діал.; ПІДСМИ́КУВАТИ (ПІДСМИКА́ТИ) (різким рухом); ПІДТИКА́ТИ розм. (закріплюючи краї, кінці, поли чогось). — Док.: підтягти́ (підтягну́ти), підкаса́ти, підсми́кати (підсмикну́ти), підти́кати (підіткну́ти). Миттю підтягає (хлопець) свої штаненята й біжить надвір (Л. Яновська); Сам тоді вище підтягував халяви та й виряджався на вивідки (А. Головко); — Ліда.. щоранку буде виганяти корову, а вечорами доїти, підкасавши подолок (М. Коцюбинський); — Здрастуйте! — весело загукав Колосок, підсмикуючи на плечах ремені від своїх фотоапаратів (В. Кучер); Міцно поцілувавшися, підсмикнувши свої спідниці, кожушанки, розіходилися (Г. Хоткевич); Вона підтикала спідницю, поділ сорочки прилипав їй до крутих дужих колін (Л. Первомайський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підсмикнути — підсмикну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. підсмикнути — -ну, -неш, док., перех. Однокр. до підсмикувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підсмикнути — ПІДСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. Однокр. до підсми́кувати. Тепер їй недалеко .. Підсмикнула торбу, кроку набавила (Л. Смілянський); Камарець підсмикнув штани (І. Словник української мови у 20 томах
  4. підсмикнути — ПІДСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Однокр. до підсми́кувати. Тепер їй недалеко.. Підсмикнула торбу, кроку набавила (Сміл., Сад, 1952, 107); Камарець підсмикнув штани (Мик. Словник української мови в 11 томах