підтекст
НА́ТЯК (слово або вислів, що не повністю щось розкриває, залишаючи можливість для здогадок слухача або читача); ПІДТЕ́КСТ (внутрішній, навмисно прихований зміст слова або вислову); АЛЕГО́РІЯ книжн., ІНАКОМО́ВЛЕННЯ книжн. (вислів, що містить у собі такий підтекст); ДВОЗНА́ЧНІСТЬ, ЕКІВО́К перев. мн., ірон. (слово або вислів, що їх навмисно говорять не прямо, а з певним натяком). (Брат Домінік:) Мій слух терзають натяки гріховні. Мені, ченцеві, чи до прачок тих? (Л. Костенко); Що розмова про книгу мала підтекст — в цьому не було ніякого сумніву. Ясно було, що дівчина відтягує відповідь на його освідчення (А. Головко); — Ти говори ясніше, бо я тебе таки не розумію. Я вже зовсім відвикла від алегорії та фігуральних висловів (Ірина Вільде); Говорити двозначностями. — Пор. недомо́вка.
Значення в інших словниках
- підтекст — підте́кст іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- підтекст — [п'ідтекст] -сту, м. (на) -с'т'і, мн. -стие, -с'т'іў Орфоепічний словник української мови
- підтекст — -у, ч. Внутрішній, прихований зміст якого-небудь тексту, висловлювання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- підтекст — ПІДТЕ́КСТ, у, ч. Внутрішній, прихований зміст якого-небудь тексту, висловлювання. Відомо, що кожен пейзажний вірш має свій підтекст (з газ.); Хоч він з трибуни не просив пробачення перед пальмірівцями, та це можна було зрозуміти з підтексту (М. Руденко). Словник української мови у 20 томах
- підтекст — ПІДТЕ́КСТ, у, ч. Внутрішній, прихований зміст якого-небудь тексту, висловлювання. Відомо, що кожен пейзажний вірш має свій підтекст (Літ. газ., 12.I 1962, 2); Хоч він з трибуни не просив пробачення перед пальмірівцями, та це можна було зрозуміти з підтексту (Руд., Остання шабля, 1959, 549). Словник української мови в 11 томах