підтоптатися

ПОСТА́РІ́ТИ (стати старим, старшим), ПОСТАРІ́ШАТИ, ЗІСТА́РІТИ (ЗСТА́РІТИ), ПОСТА́РИТИСЯ, ЗІСТА́РІТИСЯ (ЗОСТА́РІТИСЯ) (ЗСТА́РІТИСЯ) розм., ЗІСТА́РИТИСЯ (ЗОСТА́РИТИСЯ) (ЗСТА́РИТИСЯ) розм., ПОСТА́РІ́ТИСЯ розм., ПРИСТА́РІТИ розм., ПРИСТА́РІТИСЯ розм., ПІДТОПТА́ТИСЯ розм., ПОБА́БЧИТИСЯ розм., ОДРЯХЛІ́ТИ заст., ОДРЯ́ХНУТИ заст. (стати немічним у старості); ВІДЦВІСТИ́ (стати старшим, старим, втрачаючи красу). — Недок.: ста́рі́ти, старі́шати, ста́ритися, ста́рі́тися, дряхлі́ти, відцвіта́ти. За ті страшні дні вона змізерніла, змарніла, постаріла (І. Нечуй-Левицький); Покинули хлопці своїх милих дівчат, посідали на панські і казенні коні, постарішали в боях (М. Стельмах); Була швиденька, наче вітрець у полі, а стала тиха, наче зстаріла... (Марко Вовчок); Обоє постарились (Словник Б. Грінченка); Шепелява Марія зістарілась, посивіла, бо Гнат не присилав старостів (казка); (Галя:) Швидко зостарієтесь, як усе будете знати (Панас Мирний); — На сто літ зістарилася (Параска) за ці кілька років (В. Дрозд); Голубонько моя, сестричко, скажи мені, яке тобі горе, що тобі сталося, що ти зблідла та постарілася так? (Л. Яновська); Як я пристарів, зуби з рота повипадали (Словник Б. Грінченка); За днями дні летіли і минали; Пристарілось і те, що змолоду цвіло (Л. Глібов); — Як він змінився за останній час, одряхлів, — подумав Андрій, оглядаючи Бойченка, поки той розмовляв з Савицьким (О. Гуреїв); Одрях старий, і покривали Многими ризами його (Т. Шевченко).

СТОМИ́ТИСЯ (зазнати втоми), УТОМИ́ТИСЯ (ВТОМИ́ТИСЯ), НАТОМИ́ТИСЯ, ЗМУ́ЧИТИСЯ, ЗМОРИ́ТИСЯ, ЗАМОРИ́ТИСЯ розм., УМОРИ́ТИСЯ (ВМОРИ́ТИСЯ) розм., НАМОРИ́ТИСЯ розм., ВИ́МОРИТИСЯ розм., ЗАТОМИ́ТИСЯ розм.; ЗАТЯГА́ТИСЯ розм.; ПРИТОМИ́ТИСЯ, ПРИМОРИ́ТИСЯ (не зовсім); ПОТОМИ́ТИСЯ (про всіх або багатьох); ПІДТОПТА́ТИСЯ розм., ПІДТУ́ПАТИСЯ розм. (від тривалого ходіння); НАТРУДИ́ТИСЯ розм., НАМОРДУВА́ТИСЯ підсил. розм. (стомитися працюючи, щось роблячи), НАМОТА́ТИСЯ розм. (стомитися, багато ходячи, їздячи); НАТЯГА́ТИСЯ розм. (стомитися, багато носячи, тягаючи щось); ПІДБИ́ТИСЯ (стомитися, довго ідучи, або від тривалої їзди в сідлі тощо); ПРИСТА́ТИ (перев. довго ідучи — зовсім стомитися); РОЗТРУСИ́ТИСЯ розм. (стомитися від дорожньої тряски); ПРОМАНІ́ЖИТИСЯ розм. (змучитися від довгого чекання). — Недок.: сто́млюватися, томи́тися, уто́млюватися (вто́млюватися), нато́млюватися, зму́чуватися, змо́рюватися, замо́рюватися, умо́рюватися (вмо́рюватися), вимо́рюватися, затомля́тися, притомля́тися, натру́джуватися, підбива́тися, пристава́ти. Нехай же не стомлюються ваші руки, не туманиться зір і буде ясним розум (В. Логвиненко); Я був молодий, здоровий і міг працювати не втомлюючись (О. Довженко); Гурт мисливський зголоднілий Весь підбився, натомився (Леся Українка); Пішли вони, ідуть степом, Тяженько зморились... (С. Руданський); Аби було хоч трохи вільного часу, аби людина не заморювалася до перевтоми (М. Коцюбинський); Наморивсь і намучився я в чужині (М. Стельмах); Тяжко притомились. Давно вже ходимо й спочину не маємо (Д. Мордовець); — Я натрудився за день — дайте мені хоч раз у тиждень доспати (С. Васильченко); — З дороги, либонь, натомився товариш Заруба, та й ви, Миколо Івановичу, вже встигли намотатися по району (В. Кучер); Жорка гнав, мов на пожежу, та пристали коні (А. Дімаров); (Петро:) Позавчора залізницею додому приїхав, і вчора цілий день спочивав, бо зовсім у вагоні розтрусився (В. Самійленко). — Пор. висна́жуватися, перевтоми́тися.