піклувальник
ПІКЛУВА́ЛЬНИК (той, хто піклується про когось, щось), ДБАЙЛИ́ВЕЦЬ, ДБАЧ розм., ДБА́ХА розм. Дитина за клопотанням батьків, опікуна або піклувальника зберігає громадянство України (з газети); Корінь роду.. в тім, щоб бути завжди дбайливцем-господарем, творити добро і добробут (з журналу).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- піклувальник — піклува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- піклувальник — -а, ч. Той, хто піклується про кого-, що-небудь; дбайливець. Великий тлумачний словник сучасної мови
- піклувальник — ПІКЛУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто піклується про кого-, що-небудь; дбайливець. Піклувальник допомагає неповнолітньому у вихованні, навчанні і праці (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- піклувальник — ПІКЛУВА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто піклується про кого-, що-небудь; дбайливець. Піклувальник допомагає неповнолітньому у вихованні, навчанні і праці (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 58). Словник української мови в 11 томах