пішоходець

ПІШОХІ́Д (той, хто йде пішки), ПІ́ШИЙ, ПІШОХО́ДЕЦЬ рідше, ПІШАНИ́ЦЯ діал., ПІ́ШИЙ- ПІШАНИ́ЦЯ (ПІ́ША- ПІШАНИ́ЦЯ) фольк.; ПЕРЕХО́ЖИЙ (той, хто йде пішки в якомусь напрямку повз когось, щось, через щось). Стіни тут скляні, й крізь них видно міський парк, порожні лави на алеях, повільних пішоходів (Є. Гуцало); Їхали на підводах, хто верхи на конячині охляп, ішли валками піші (А. Головко); Всі оглядали необережного пішоходця, всі впізнали Саватьяна Жигая (А. Шиян); Проходив повз наше село один мимоходець, молодий товариш, пішаниця (О. Копиленко); З видзвоном проносяться тачанки, обганяючи валки піших-пішаниць (О. Гончар); Міський шафар правив мостовий податок із проїжджих і перехожих (З. Тулуб).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

пішоходець — пішохо́дець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
пішоходець — див. ПІШИЙ Словник синонімів Караванського
пішоходець — див. подорожній Словник синонімів Вусика
пішоходець — -дця, ч., рідко. Те саме, що пішохід I. Великий тлумачний словник сучасної мови
пішоходець — Пішач, ходун, ходунець, піхтур, піхтуряк Словник чужослів Павло Штепа
пішоходець — ПІШОХО́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що пішохі́д¹. То став же пішоходець із тернів виходити, То став червону китайку находити (з думи); Пішоходці стали майоріти частіше (М. Годованець). Словник української мови у 20 томах
пішоходець — Пішохо́дець, -хо́дця; -хо́дці, -дців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пішоходець — ПІШОХО́ДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що пішохі́д 1. То став же пішоходець із тернів виходити, То став червону китайку находити (Думи.., 1941, 90); Пішоходці стали майоріти частіше (Гог., Вибр., перекл. Хуторяна і Шмиговського, 1948, 217). Словник української мови в 11 томах
пішоходець — Пішохо́дець, -дця м. Пѣшій. Став пішоходець із тернів виходити. АД. І. 125. Словник української мови Грінченка