1. Словник синонімів української мови

рахманний

СПОКІ́ЙНИЙ (який має вдачу, що відзначається спокоєм, рівністю), СУПОКІ́ЙНИЙ, РІ́ВНИЙ, ТИ́ХИЙ (який поводиться тихо, не створює неспокою); СМИ́РНИЙ, СУМИ́РНИЙ, МИ́РНИЙ рідше, СМИРЕ́ННИЙ підсил., А́НГЕЛЬСЬКИЙ підсил., ТИХОМИ́РНИЙ розм., ПЛО́ХИЙ розм., ПЛОХЕ́НЬКИЙ розм., РАХМА́ННИЙ рідше (не здатний спричинити зло, схильний до злагоди); ФЛЕГМАТИ́ЧНИЙ (який характеризується незворушним спокоєм, що межує з байдужістю). Федько — цілковита протилежність братові: завжди задумливий, спокійний (О. Донченко); Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер (М. Коцюбинський); — Хлопець мій слабовитий та дуже смирний, там школярі заскубуть його та заклюють, як курча (І. Нечуй-Левицький); За тихомирну вдачу хлопці завжди брали на сміх Марка (К. Гордієнко); Чоловік трапився (Тетяні) плохий, роботящий (Л. Яновська); Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля (Н. Рибак); Дівчина, як виявилось, була.. занадто спокійна, навіть флегматична (А. Головко). — Пор. 1. безтурбо́тний, 1. стри́маний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рахманний — Смирний, тихий [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. рахманний — рахма́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. рахманний — див. СМИРНИЙ. Словник синонімів Караванського
  4. рахманний — -а, -е. Смирний, тихий; спокійної вдачі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рахманний — А, -е. Смирний, тихий; спокійної вдачі. Рушай у день, неначе в світ незнаний, Де розгойдались до останніх граней Рахманне сонце і рахманна тінь. (Кр:205); Верни до мене, пам'яте моя! Нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою, хай сходить співом горло солов'я в гаю нічному. (П-1:40). Словник поетичної мови Василя Стуса
  6. рахманний — РАХМА́ННИЙ, а, е, розм. Сумирний, тихий; спокійної вдачі. Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля (Н. Рибак); Коню мій, рахманна тварино, З тобою в дитинстві я подружив! (С. Добровольський); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  7. рахманний — Рахма́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. рахманний — РАХМА́ННИЙ, а, е. Смирний, тихий; спокійної вдачі. Сліпому видно, рахманний отрок. Наче і не син Хмеля (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 90); Коню мій, рахманна тварино, З тобою в дитинстві я подружив! (Доб., Тобі, народе.., 1959, 39); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  9. рахманний — Рахманний, -а, -е Смирный, тихій. Рахманний кінь. Черниг. у. Словник української мови Грінченка