рибальство
РИБА́ЛЬСТВО (ловіння риби), РИБОЛО́ВЛЯ, РИБОЛО́ВСТВО, РИБА́ЛКА розм., РИБА́ЦТВО розм., РИБОЛОВЕ́ЦТВО розм. — Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму... все ж краще на волі, ніж під панами... (М. Коцюбинський); На риболовлю ходить її син, Юрко (С. Чорнобривець); Добували вони собі хліб риболовством і полюванням на дикого звіра (П. Куліш); — Колись, маленькою, мене брали на рибалку, як талісман на щастя (В. Собко); Звичайно, все завершується знову його відчайдушним рибацтвом. Тільки зайдеться про це, як мова Порфирова одразу переходить на самі вигуки та жестикуляції (О. Гончар); — От ви мені.., — почав Оксентій, встряваючи в розмову про методи риболовецтва, — може, до ладу відповісте, спасибі вам, на самий главний вопрос? (Ю. Смолич).
Значення в інших словниках
- рибальство — риба́льство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- рибальство — -а, с. 1》 Ловіння риби. 2》 Лов, добування риби як галузь народного господарства; рибальський промисел. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рибальство — РИБА́ЛЬСТВО, а, с. 1. Ловіння риби. До самого кінця життя вона [Десна] залишиться в моїй пам'яті як найкрасивіше місце на всій землі. З нею в мене зв'язані і перше рибальство, і ягоди, і гриби, і перші мозолі на дитячих руках (О. Словник української мови у 20 томах
- рибальство — Галузь народного господарства, об'єднує вилов і переробку риби, водних тварин (окремо — китобійний промисел), водних рослин із морів, озер і рік; у первісній формі люди займалися р. від 10-12 тис. до н.е.; з розвитком цивілізації р. поділилося на морське і річкове. Універсальний словник-енциклопедія
- рибальство — Риба́льство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рибальство — РИБА́ЛЬСТВО, а, с. 1. Ловіння риби. До самого кінця життя вона [Десна] залишиться в моїй пам’яті як найкрасивіше місце на всій землі. З нею в мене зв’язані і перше рибальство, і ягоди, і гриби, і перші мозолі на дитячих руках (Довж. Словник української мови в 11 томах
- рибальство — Рибальство, -ва с. Рыболовство. Черк. у. Стор. II. 98. Словник української мови Грінченка