риссю

БІГО́М (про людей — швидко пересуваючись на ногах), БІГЦЕ́М розм., БІ́ГМА розм. рідше, РИ́ССЮ розм., БІЖКА́ розм. рідко, БІЖКО́М розм. рідко. Поодинокі наймички бігом доганяють групу (Ю. Яновський); Я припустив бігцем геть з пагорба, торба товкла мене в спину і з'їжджала на потилицю, як хомут (Григір Тютюнник); Переказавши це, Віта одразу накинула пальто, вийшла з кімнати і бігма кинулася через вулицю (Я. Гримайло); Наказав (голова) шоферові риссю мчати до колгоспу по воли (Є. Кравченко); В той луг та у лужечок ти біжком і я біжком (П. Тичина). — Пор. пі́дтюпцем.

ПІ́ДТЮПЦЕМ розм. (дрібними швидкими кроками, майже бігом), ПІ́ДТЮПКИ розм., ТЮПЦЕ́М розм., ТЮ́ПКИ розм., ПІ́ДБІГЦЕМ розм. Не йшов вулицею.., а підтюпцем, городами та левадами біг, перескакував рівчаки (Д. Бедзик); Жеребець, що підтюпки біг по хутору, почав форкати (В. Москалець); Тюпцем спішив Петро Кузьмич — Чи в кабінет, чи в дім на піч? (С. Олійник); Біля яру Кургуз спинив коня, кинув віжки йому на спину і підбігцем подався до гурту (П. Кочура). — Пор. біго́м, ри́ссю.

РИ́ССЮ (про біг коня — швидким алюром), КЛУ́СОМ, КЛУ́СА, ТЮ́ПКИ розм., ТЮПЦЕ́М розм. (дрібним алюром). Коні.. рвонулись риссю (Ю. Збанацький); Коні біжать клуса (клусом) (Словник Б. Грінченка); Слідом тюпки рушила кінна розвідка (П. Панч). — Пор. пі́дтюпцем.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. риссю — ри́ссю прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. риссю — [рис':у] присл. Орфоепічний словник української мови
  3. риссю — присл. 1》 Швидким алюром, середнім між галопом і ступою (про коней). || Верхи на конях цим алюром (про людей). 2》 розм. Бігом, швидко (про людей). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. риссю — Чвалом, учвал, клусом, клуса, тюпки, тюпцем Словник чужослів Павло Штепа
  5. риссю — РИ́ССЮ, присл. 1. Швидким алюром, середнім між галопом і ступою (про коней). Коні .. рвонулись риссю, зашелестів під колесами пісок (Ю. Збанацький); // Верхи на конях цим алюром (про людей). Козаки знову сіли на коней і риссю спустились у долину (П. Словник української мови у 20 томах
  6. риссю — РИ́ССЮ, присл. 1. Швидким алюром, середнім між галопом і ступою (про коней). Коні.. рвонулись риссю, зашелестів під колесами пісок (Збан., Незабутнє, 1953, 35); // Верхи на конях цим алюром (про людей). Словник української мови в 11 томах