розбірливий
ВИРА́ЗНИЙ (легкий для сприймання, розуміння), ЧІТКИ́Й, РОЗБІ́РЛИВИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, Я́СНИ́Й, РЕЛЬЄ́ФНИЙ. Дорослі ніколи не хотіли відповідати прямо й намагалися уникнути виразної відповіді (Ю. Смолич); І вслухався (Синявін) у доччину розмову. Незнайомий голос і чітка.. вимова чужої людини (І. Ле); Розбірливе письмо; — Тето Калино,.. ви не спите? — спитала нараз із печі Докія виразистим шепотом (О. Кобилянська); Автор (П. Куліш).. створив яскраві образи позитивних персонажів (з журналу); (Професор:) Думав, що ясні ідеї і сильні чуття можна висловити ясними словами (І. Франко); Напрочуд рельєфні (у творах Гончара) портрети Глухенького, Гаркуші, Зої (з науково-популярної літератури).
ЧІТКИ́Й (виразно окреслений; про почерк, шрифт тощо — зручний для читання), ВИРА́ЗНИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, РОЗБІ́РЛИВИЙ (про почерк, шрифт тощо); ТВЕРДИ́Й (різко окреслений). На долівку впала чітка тінь віконної рами (А. Шиян); Він сів до стола, вийняв аркуш чистого паперу і вивів своїм дрібним, але чітким почерком: "Добра Варваро Миколаївно!" (З. Тулуб); Виразні обриси довколишніх предметів розплилися в темряві (І. Франко); Написи розтікались по дверях — короткі, але виразні (О. Ільченко); Над нашими головами, проти синього неба, вирізувались зубцями круті гострі верхи, поламані косогори з твердим верхнім обідком (І. Нечуй-Левицький).
ЧІТКИ́Й (про вимову, виклад думок тощо), ВИРА́ЗНИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, РОЗБІ́РЛИВИЙ, КАРБО́ВАНИЙ, КО́ВАНИЙ рідше (про слова); СТРУНКИ́Й (правильно, логічно побудований). Телефоніст.. безперервно хукав у трубку, щоб досягти особливо чіткого звуку в мембрані (Ю. Яновський); Юра ладнався вже образитися та заревти: дорослі ніколи не хотіли відповідати прямо і намагалися уникнути виразної відповіді (Ю. Смолич); — Тето Килино... ви не спите? — спитала нараз з печі Докія виразистим шепотом (О. Кобилянська); Було чути, як і в інших полках скрізь лунають рапорти, то голосні, карбовані, то ледве чутні (О. Гончар); Струнке вчення; Струнка концепція.
Значення в інших словниках
- розбірливий — розбі́рливий прикметник Орфографічний словник української мови
- розбірливий — Перебірливий, вимогливий; (суддя) проникливий; (почерк) зрозумілий, читабельний, читкий; (- читання) виразний; (звук) чіткий; розбірний. Словник синонімів Караванського
- розбірливий — див. виразний Словник синонімів Вусика
- розбірливий — -а, -е. 1》 Який виявляє вимогливість під час вибору або оцінки кого-, чого-небудь. 2》 Якого можна легко сприйняти слухом або зором; чіткий, ясний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розбірливий — (письмо) читкий, зрозумілий, див. читабельний Словник чужослів Павло Штепа
- розбірливий — РОЗБІ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який виявляє вимогливість під час вибору або оцінки кого-, чого-небудь. Тоді філософи здалися мені спритними крамарями, що величаються біля своїх рундучків і кожен має свій товар за найкращий. Словник української мови у 20 томах
- розбірливий — Розбі́рливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розбірливий — РОЗБІ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який виявляє вимогливість під час вибору або оцінки кого-, чого-небудь. 2. Якого можна легко сприйняти слухом або зором; чіткий, ясний. Словник української мови в 11 томах