1. Словник української мови у 20 томах

розбірливий

РОЗБІ́РЛИВИЙ, а, е.

1. Який виявляє вимогливість під час вибору або оцінки кого-, чого-небудь.

Тоді філософи здалися мені спритними крамарями, що величаються біля своїх рундучків і кожен має свій товар за найкращий. Захеканий, змучений безплідними ночами, я бігав од рундука до рундука, доки не зрозумів, що я надто розбірливий і тому нічого не куплю на віру і ніхто не навчить мене, як на цім світі жити... (В. Дрозд).

2. Якого можна легко сприйняти слухом або зором; чіткий, ясний.

Він усі записочки зберігає, на клаптиках паперу списані її стрімким, не дуже розбірливим, але таким красивим жіночим почерком (О. Іваненко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбірливий — розбі́рливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розбірливий — Перебірливий, вимогливий; (суддя) проникливий; (почерк) зрозумілий, читабельний, читкий; (- читання) виразний; (звук) чіткий; розбірний. Словник синонімів Караванського
  3. розбірливий — див. виразний Словник синонімів Вусика
  4. розбірливий — -а, -е. 1》 Який виявляє вимогливість під час вибору або оцінки кого-, чого-небудь. 2》 Якого можна легко сприйняти слухом або зором; чіткий, ясний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розбірливий — (письмо) читкий, зрозумілий, див. читабельний Словник чужослів Павло Штепа
  6. розбірливий — ВИРА́ЗНИЙ (легкий для сприймання, розуміння), ЧІТКИ́Й, РОЗБІ́РЛИВИЙ, ВИРАЗИ́СТИЙ, ЯСКРА́ВИЙ, Я́СНИ́Й, РЕЛЬЄ́ФНИЙ. Дорослі ніколи не хотіли відповідати прямо й намагалися уникнути виразної відповіді (Ю. Смолич); І вслухався (Синявін) у доччину розмову. Словник синонімів української мови
  7. розбірливий — Розбі́рливий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розбірливий — РОЗБІ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який виявляє вимогливість під час вибору або оцінки кого-, чого-небудь. 2. Якого можна легко сприйняти слухом або зором; чіткий, ясний. Словник української мови в 11 томах