розвалювання
РУЙНУВА́ННЯ (дія, в процесі якої руйнують, нищать що-небудь), РУЙНА́ЦІЯ, РУЇ́НА, РОЗВА́Л, НИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩЕННЯ, ЛАМА́ННЯ, РОЗБИВА́ННЯ, РОЗВА́ЛЮВАННЯ, РОЗО́РЕННЯ рідше, РО́ЗРУЙ поет., рідко. Потреба собору, потреба краси, так само, як і огида до руйнування, видно, завжди жевріла в цих людях, будівничих за покликанням (О. Гончар); Багато пам'яток вони (Яворницький і Рейнгард) взяли на облік і зберегли від руйнації (І. Шаповал); Прикубанські степи заселялись запорожцями після січової руїни (М. Коцюбинський); Розвал радянської імперії — це перемога поневолених народів (з газети); Деякі (монголи) попадали в правдиву манію вбивання та нищення (І. Франко); Зруйновані ми.. Широкою рікою розлилися пожежі і знищення по Підгір'ю (І. Франко); Дорогою співали пісень про ламання "високих замків", пробивання "кам'яних стін", доставання "красної дівиці" (з науково-популярної літератури); Розбивання машин; Розвалювання будинків; Громадянська війна завдала величезних руйнувань. Розорення зазнали цілі промислові райони (з журналу).
Значення в інших словниках
- розвалювання — розва́лювання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- розвалювання — -я, с. Дія за знач. розвалювати і розвалюватися 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- розвалювання — РОЗВА́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. розва́лювати і розва́люватися 1. У польоті на надзвукові літаки чатує небезпека .. втомлюваності конструкційних матеріалів, що в критичних випадках може призвести навіть до розвалювання літаків в повітрі (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- розвалювання — РОЗВА́ЛЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. розва́лювати і розва́люватися 1. Словник української мови в 11 томах