1. Словник синонімів української мови

розгарячений

ЗБУ́ДЖЕНИЙ прикм. (який перебуває в стані нервового піднесення, напруження), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ підсил., РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ підсил., НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙ підсил., ОП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил., СП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил., П'Я́НИЙ від чого, підсил., ХМІЛЬНИ́Й від чого, підсил.; РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУ́РКАНИЙ розм., ПОРУ́ШЕНИЙ діал. (перев. про натовп і т. ін.). — Бачив, як нас зустрічала Словакія? З дзвонами, квітами, з відкритою душею!.. Черниш замовк, збуджений, розпалений (О. Гончар); 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова схвильованому Тарасові було вручено відпускну (П. Колесник); Благеньке плаття.. не могло захистити дівчину від холоду, але, розгарячена і збуджена, вона його не почувала (С. Добровольський); Параскіца ревно молилась, а навкруги її хвилювалась зацікавлена та наелектризована юрма (М. Коцюбинський); — А, ти вже тут! Що ж — не вдалось утекти? — вищирився до нього з невимовною злістю хмільний од перемоги Матюха (А. Головко); Дзеленчав дзвоник, але розбурханий натовп не вщухав. У повітрі підводились кулаки, злобно блискали очі (А. Шиян); Громада стояла німа, глибоко порушена (М. Коцюбинський). — Пор. 1. безтя́мний, занепоко́єний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгарячений — розгаря́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розгарячений — див. запальний Словник синонімів Вусика
  3. розгарячений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгарячити. || розгарячено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., перен. Який розгарячився, став збудженим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розгарячений — РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розгарячи́ти. Розгарячений боєм, Данило скакав прямо на ворогів (А. Хижняк); // у знач. прикм. Вовк, що біг попереду, упивався пахощами живого м'яса. Словник української мови у 20 томах
  5. розгарячений — РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгарячи́ти. Розгарячений боєм, Данило скакав прямо на ворогів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 511); // У знач. прикм. Вовк, що біг попереду, упивався пахощами живого м’яса. Словник української мови в 11 томах