розгарячений
РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розгарячи́ти.
Розгарячений боєм, Данило скакав прямо на ворогів (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 511);
// У знач. прикм.
Вовк, що біг попереду, упивався пахощами живого м’яса. Він, мабуть, уже відчував у своїй розгаряченій пащеці теплу оленячу кров (Трубл., II, 1950, 25);
В його розгаряченій уяві стали супротив себе два спорщики: Жан і вуйко (Фр., І, 1955, 338);
// розгаря́чено, безос. присудк. сл.
Полями розгарячено линув «ЗІС» тепер, ніби жданий час побачення підганяв шофер (Гонч., Вибр., 1959, 219).
2. у знач. прикм., перен. Який розгарячився, став збудженим.
Він на розгаряченому коні козацькому рубає, рубає ненависних панів (Ле, Наливайко, 1957, 450);
Гуртом вийшли [хлопці] з хати. Свіже повітря охолодило розгарячені голови, і з новою силою залунала над селом пісня (Качура, Зол. грамота, 1960, 43).
Значення в інших словниках
- розгарячений — розгаря́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розгарячений — див. запальний Словник синонімів Вусика
- розгарячений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розгарячити. || розгарячено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., перен. Який розгарячився, став збудженим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розгарячений — РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розгарячи́ти. Розгарячений боєм, Данило скакав прямо на ворогів (А. Хижняк); // у знач. прикм. Вовк, що біг попереду, упивався пахощами живого м'яса. Словник української мови у 20 томах
- розгарячений — ЗБУ́ДЖЕНИЙ прикм. (який перебуває в стані нервового піднесення, напруження), СХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗХВИЛЬО́ВАНИЙ, РОЗПА́ЛЕНИЙ підсил., РОЗГАРЯ́ЧЕНИЙ підсил., НАЕЛЕКТРИЗО́ВАНИЙ підсил., ОП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил., СП'ЯНІ́ЛИЙ від чого, підсил. Словник синонімів української мови