розглядати

АНАЛІЗУВА́ТИ (розчленовувати ціле на складові частини, піддавати критичній оцінці — перев. про логічний характер дослідження), РОЗГЛЯДА́ТИ, РОЗБИРА́ТИ. — Док.: проаналізува́ти, розгля́нути, розібра́ти. Він докладно почав аналізувати зауваження, з якими виступили літстудійці (О. Донченко); Народну творчість, як і всю культуру взагалі, слід розглядати в зв'язку з історією суспільства (М. Рильський); Ми розбираємо учинок Стася, ведем суперечки, сміємося разом (М. Коцюбинський); — Пор. вивча́ти.

ДОСЛІ́ДЖУВАТИ (піддавати щось ретельному науковому розгляду з метою пізнання, вияснення чогось), ВИВЧА́ТИ, ОПРАЦЬО́ВУВАТИ, РОЗРОБЛЯ́ТИ, РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБРОБЛЯ́ТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСЛІ́ДЖУВАТИ рідше (встановлюючи хід розвитку, змін тощо чогось). — Док.: досліди́ти, ви́вчити, опрацюва́ти, розроби́ти, розгля́нути, оброби́ти, просте́жити, просліди́ти, прослідкува́ти. В саду колгоспному допитливий юнак Опилення тонкі досліджує закони (М. Рильський); Матерію мій розум стежить, вивчає рух, закон подій... (П. Тичина); Брат Юрій тільки недавно повернувся з Індії з етнографічної експедиції; тепер, напевно, опрацьовує свої народознавчі здобутки (І. Волошин); Проблеми аквакультури розробляють учені Інституту біології південних морів (з журналу); Се свідчить про вищий розвій народного самопізнання, коли народ зачинає критично розглядати суспільний устрій (І. Франко); Обробляти результати спостережень; Яка це радісна і захоплююча справа — простежувати, вивчати, аналізувати факти (Л. Новиченко); Просліджувати генеалогію роду.

ОБГОВОРЮВАТИ (про учасників зібрання, зборів тощо — висловлювати свою думку про кого-, що-небудь, пропонувати щось), РОЗГЛЯДА́ТИ, РОЗБИРА́ТИ розм., ОБСУ́ДЖУВАТИ діал. — Док.: обговори́ти, розгля́нути, розібра́ти, обсуди́ти. Тепер Соя не жартував, говорив суворо, повчально. Так пункт за пунктом обговорили увесь договір (Д. Ткач); На місцевкомі довелось розглядати Таратуту. Некрасива ця історія.. була... тільки ниточкою від клубочка (О. Гончар); Безжалісні дівчатка почали по кісточках розбирати нового учителя (О. Іваненко); Врешті, це діло Ви, мабуть, обсудите гурточком, а поклавши, що перекладати, звістіть мене (М. Коцюбинський).

ОГЛЯДА́ТИ (ОБГЛЯДА́ТИ) (робити огляд чого-небудь, знайомитися з чимось), РОЗГЛЯДА́ТИ, ОБДИВЛЯ́ТИСЯ, ДИВИ́ТИСЯ, ОЗИРА́ТИ (ОБЗИРАТИ рідше). — Док.: огля́нути (обгля́нути), погля́нути, огле́діти (обгле́діти), оглядіти (обглядіти рідше), розгля́нути, обдиви́тися, подиви́тися, озирну́ти (обзирну́ти). Другого дня вранці Клин Хаврусь устав і пішов оглядать свою оселю (І. Нечуй-Левицький); Пан піде завод обглядати, щоб усяк був при свойому місці (Г. Квітка-Основ'яненко); Чоловік розглядав хату (А. Шиян); Покинувши свої речі на станції, я пішов обдивлятися місто (В. Самійленко); Іде чернець у Вишгород На Київ дивитись (Т. Шевченко); Сьогодні по обіді погуляю трохи, подивлюсь Колізей і старовину (М. Коцюбинський); Вражений пишнотою, Теодосій озирав собор і нишком прицмокував (А. Хижняк). — Пор. 1. огля́нути.

РОЗДИВЛЯ́ТИСЯ кого, що і без додатка (уважно оглядаючи, ознайомлюватися з кимсь, чимсь), ОБДИВЛЯ́ТИСЯ, РОЗГЛЯДА́ТИСЯ, РОЗГЛЯДА́ТИ розм., РОЗЗИРА́ТИСЯ розм.; ПРИДИВЛЯ́ТИСЯ до кого-чого, на кого-що і без додатка, ПРИГЛЯДА́ТИСЯ до кого-чого, кому, чому і без додатка, ПРИЗИРА́ТИСЯ діал., ПРЯГТИ́ (ПРЯ́ЖИТИ) на кого-що, діал. (намагаючись краще розглядіти, пізнатикогось, щось); ОГЛЯДА́ТИСЯ (ОБГЛЯДА́ТИСЯ розм.), ОЗИРА́ТИСЯ (ОБЗИРА́ТИСЯ розм.) (навколо себе). — Док.: роздиви́тися, обдиви́тися, розгляді́тися (розгля́нутися), роззирну́тися, придиви́тися, пригляді́тися, пригле́дітися розм. огля́нутися, огле́дітися розм. огляді́тися рідко обгляді́тися, обгля́нутися, озирнутися, обзирну́тися. Якусь хвилину вона мовчки роздивлялася Надію з голови до п'ят і щось зважувала (Я. Баш); Він почав обдивлятися навкруги (Панас Мирний); Артем, гріючи руки біля комина, розглядався по хаті (А. Головко); Парубки пильно розглядали по хаті (С. Васильченко); Кирик сидів закам'яніло, не роззирався довкола (П. Загребельний); Бачив (кобзар) перед собою сивуватого генерала, що придивлявся до всіх уважним поглядом, начебто впізнавав знайомих (С. Журахович); Приглядався (Сашко) до нитки в прядці, удаючи старечу далекозорість (Л. Смілянський); Неначебто прийшла до їх масла купувати, а тут на дівку пряжу (Словник Б. Грінченка); І козак почав оглядатися та озиратися у вечірній млі та вишукувати криницю (Марко Вовчок).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розглядати — розгляда́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розглядати — Оглядати, спо-; (навколо) роздивлятися, розглядатися, (з нст. сл. чи або де) розшукувати очима; (питання) П. вивчати, досліджувати, аналізувати, (в гурті) обговорювати, розбирати; (з нст. як) вважати за; п.ф. -СЯ, роззиратися, ж. продавати витрішки; дк. Словник синонімів Караванського
  3. розглядати — див. дивитися Словник синонімів Вусика
  4. розглядати — -аю, -аєш і рідко розглядувати, -ую, -уєш, недок., розглядіти, діал. розгледіти, -джу, -диш і розглянути, -ну, -неш; мин. ч. розглядів, діал. розгледів, -діла, -діло і розглянув, -нула, -нуло; док. 1》 перех. Уважно оглядати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розглядати — РОЗГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, рідко РОЗГЛЯ́ДУВАТИ і РОЗГЛЕ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГЛЯ́ДІТИ, РОЗГЛЕ́ДІТИ, джу, диш, РОЗГЛЯ́НУТИ, ну, неш; мин. ч. розгля́дів, розгле́дів, діла, ло і розгля́нув, нула, ло; док. 1. кого, що. Уважно оглядати кого-, що-небудь. Словник української мови у 20 томах
  6. розглядати — Розгляда́ти, -да́ю, -да́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розглядати — РОЗГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко РОЗГЛЯ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГЛЯ́ДІТИ, діал. РОЗГЛЕ́ДІТИ, джу, диш і РОЗГЛЯ́НУТИ, ну, неш; мин. ч. розгля́дів, діал. розгле́дів, діла, ло і розгля́нув, нула, ло; док. 1. перех. Уважно оглядати кого-, що-небудь. Словник української мови в 11 томах
  8. розглядати — Розгляда́ти, -да́ю, -єш сов. в. розглядіти, -джу, -диш, гл. Разсматривать, разсмотрѣть. Еней з ягою розглядали всі дива там, які були. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка