розгнітати
ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИ рідше, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ рідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИ розм. рідко (цигарку, люльку). — Док.: запали́ти, підпали́ти, розпали́ти, розгніти́ти, затопи́ти, розтопи́ти, закури́ти, засмали́ти. У світлиці.. Тадей Станіславович запалює свічі і схиляється над своїм щоденником (М. Стельмах); По алеях, у парках і скверах згрібали у величезні купи потемніле листя і підпалювали (А. Дімаров); Надходить Лукаш з оберемком хмизу, кладе перед дядьком, виймає з-за пазухи кресало й губку і розпалює вогонь (Леся Українка); Степка розгнічувала багаття (М. Зарудний); Лажечников закурював цигарку, за звичкою низько пригнувшись в окопі (Л. Первомайський); — Давайте заспіваємо!.. Тільки й ви, Лука Федорович, будете підтягувати. — Якщо знаю пісню, то можна, — засмалюючи папіроску, відказав той (Панас Мирний).
Значення в інших словниках
- розгнітати — розгніта́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- розгнітати — -аю, -аєш і розгнічувати, -ую, -уєш, недок., розгнітити, -ічу, -ітиш, док., перех., рідко. Потоком повітря роздмухувати жар, вогонь; розпалювати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розгнітати — РОЗГНІТА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГНІТИ́ТИ, ічу́, іти́ш, док., рідко. Потоком повітря роздмухувати жар, вогонь; розпалювати що-небудь. Кинулася [жінка] постіль стелити, хору [хвору] класти, ватру розгнічувати, окріп гріти... (Г. Словник української мови у 20 томах
- розгнітати — РОЗГНІТА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗГНІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГНІТИ́ТИ, ічу́, іти́ш, док., перех., рідко. Потоком повітря роздмухувати жар, вогонь; розпалювати що-небудь. Степка розгнічувала багаття і годинами просиджувала, дивлячись, як злітають у небо іскристі рої (Зар., На.. світі, 1967, 328). Словник української мови в 11 томах