розгоратися

РОЗГОРІ́ТИСЯ (почати горіти дедалі сильніше), РОЗПАЛИ́ТИСЯ, РОЗПЛОМЕНІ́ТИСЯ розм., РОЗОГНІ́ТИ діал.; РОЗПАЛА́ТИСЯ, РОЗПАЛАХКОТІ́ТИСЯ (РОЗПАЛАХКОТА́ТИСЯ), РОЗПАЛАХКОТІ́ТИ (РОЗПАЛАХКОТА́ТИ) (почати дуже палати, горіти яскравим полум'ям); РОЗЖЕ́ВРІТИСЯ, РОЗІТЛІ́ТИСЯ (РОЗТЛІ́ТИСЯ) розм. (почати жевріти, тліти); РОЗДУ́ТИСЯ (внаслідок припливу повітря). — Недок.: розгоря́тися (розгора́тися), розпа́люватися (розпаля́тися), розже́врюватися, розтліва́тися, роздува́тися (роздима́тися). Серед майдану вже добре розгорілось багаття (І. Нечуй-Левицький); А пожар удвоє Розгорівся, розпалався До самої хмари (Т. Шевченко); На заході, на вишневому камені, на півнеба розкинувши заграву, розпалахкотівся огонь (С. Васильченко); Розжеврілось і загорілось, Пішов димок до самих хмар (І. Котляревський); Вугілля дубове добре, та поки розітлівається, то попожди (Словник Б. Грінченка).