розгонистий

ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм.; ОГЛУ́ШЛИВИЙ, ОГЛУ́ШНИЙ (який спричиняє біль у вухах); ГРОМО́ХКИЙ (сильний і різкий); ЛУНКИ́Й, ЛУНА́СТИЙ рідше, ЛЯСКИ́Й рідше, ЛЯСКОТЛИ́ВИЙ рідше (з відгомоном); ЗАЛИ́ВЧАСТИЙ, РОЗЛИ́ВЧАСТИЙ, ЗАЛИ́ВИСТИЙ, ЗАЛИВНИ́Й, РОЗЛИВНИ́Й (з переливами); РОЗКО́ТИСТИЙ (з розкотами); РОЗГО́НИСТИЙ (який чути далеко). Колеса в млині крутилися, вода шуміла й розливала голосний гук по долині (І. Нечуй-Левицький); Від багаття доноситься гучний регіт веселої юрми (М. Коцюбинський); Мабуть, таки любив ці моменти дід, коли в саму вже останню хвилину громовим голосом крикне: "Стій" (Г. Хоткевич); Незважаючи на свій громоподібний голос, професор справив на неї враження доброго й сердечного дідугана (Л. Дмитерко); Соломія.. враз залилася дзвінким сміхом (М. Коцюбинський); Бенедьо був на вид спокійний, говорив рівним, звучним голосом (І. Франко); - Панове-браття! — знов гаркнув могутній бас Кособудського, і його гримкий оклик змусив усіх обернутися (З. Тулуб); Там, у тій каплиці, примостилася полкова му-зика, і її зичний поклик та голосні заводи розходились по всьому садку (Панас Мирний); Ще не затихло збуджене шумовиння (оплесків), коли з радіоприймача продерся хльосткий голос коментатора (І. Волошин); Повітря прорізав оглушливий свисток (В. Собко); Перед світанком здригнулася земля від оглушних ударів грому (Н. Рибак); Громохкий шум води на хвилину оглушує хлопчика (О. Донченко); Повно, краплисто падає в свіжу післягрозову тишу лунке зозулине: ку-ку! (О. Гончар); І по льоду лунастий дзеньк соловейковим стогоном під чобітьми дитячими аж у вершину котиться... (І. Микитенко); Голос сильний, ляский, як лясне на вулиці — за два квартали чути (Я. Баш); Безперестану били гармати, ляскотливий гострий звук розривав мозок (П. Кочура); Здалеку долітає бадьорий і заливчастий гудок паровоза (Ю. Яновський); Він ще й досі.. чує сміх її сріблястий, розливчастий (О. Гончар); В кінці коридора заплакала дитина. Митько відразу ж подався на цей заливистий крик (І. Волошин); Щось булькнуло, приснуло... почулося заливне реготання (Панас Мирний); Враз почувся з гущини Розливний тенорок (М. Рильський); У залі знявся сміх, з якого виділявся розкотистий чоловічий голос (Ірина Вільде); Нараз Ігор заходиться нестримним розгонистим сміхом (О. Донченко). — Пор. 1. дзвінки́й.

ПРОСТО́РИЙ (який тягнеться з краю в край), ШИРО́КИЙ, РОЗЛО́ГИЙ, РОЗЛО́ЖИСТИЙ, РОЗГО́НИСТИЙ, РОЗКИ́ДИСТИЙ, ПРИВІ́ЛЬНИЙ (ПРИЗВІ́ЛЬНИЙ рідше), ВІ́ЛЬНИЙ, ОБШИРНИЙ рідко. От вона сіла на могилі, плаче і так до степу промовляє: — Степу мій широкий, степу мій просторий! (О. Стороженко); Весело солдатам. Радісно дивляться вони на розлогі лани (О. Довженко); Кожна зірочка снігу нам буде в очах Наче справжняя зірка зоріти, Будуть зорі встилати розложистий шлях, Наче шлях тріумфатора квіти (Леся Українка); Через гору, через яр, Крізь поля привільні — Йдуть і їдуть (селяни) на базар (С. Олійник); Вільний степ передо мною, Повний чистої краси, Зеленіє пеленою, — Глянуть — міри не даси (Є. Гребінка). — Пор. 1. безме́жний.

ШВИДКИ́Й (про людей, тварин, засоби пересування тощо — який швидко біжить, летить, пливе, їде, здатний це робити), СТРІМКИ́Й, СТРІМЛИ́ВИЙ рідше, СКО́РИЙ, БИ́СТРИЙ, ПРУДКИ́Й, ГІНКИ́Й, ХУТКИ́Й, ШПАРКИ́Й, РОЗГО́НИСТИЙ, ПОРСКИ́Й, ПОРСКЛИ́ВИЙ, НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ) підсил., ШИБКИ́Й розм., ПОСПІ́ШНИЙ розм., ПОСПІ́ШЛИВИЙ розм., ЮРЛИ́ВИЙ діал., ПОХІ́ПЛИВИЙ (ПОХО́ПЛИВИЙ) діал., БО́РЗИЙ заст.; ШВИДКОНО́ГИЙ, ПРУДКОНО́ГИЙ, БИСТРОНО́ГИЙ, ЛЕГКОНО́ГИЙ (легкий на ходу, біг); МОТО́РНИЙ, ПРОВО́РНИЙ, МЕТКИ́Й, ЖВА́ВИЙ, МОБІ́ЛЬНИЙ, ЖИВИ́Й розм., СПІ́РНИ́Й розм., ШАМКИ́Й діал. (який швидко й охоче робить щось); ШУ́СТРИЙ (про тварин); ШВИ́ДКІСНИЙ (про засоби пересування); БІГУ́ЧИЙ, ЛЕТЮ́ЧИЙ, ПРУДКОБІ́ЖНИЙ поет., БИСТРОПЛИ́ННИЙ поет. (який швидко біжить, пливе, летить, тече); ЛЕГКОКРИ́ЛИЙ (який швидко летить). Молоденька швидка сарна Утікає в холодок (Є. Гребінка); Холодна стрімка вода бадьорила дівоцьку кров (К. Гордієнко); Водій "Хорха" засигналив.., щоб він (перехожий) випадково .. не ступив на крок лівіше, під їхню стрімливу, як ракета, машину (П. Загребельний); Рвуться вдаль за вітром скорим кущі і трави на землі (Л. Первомайський); Час летить, як ті летючі бистрі хмари на небі (І. Нечуй-Левицький); За прудкими ногами коняки пливуть санчата (М. Коцюбинський); Полетіла дівчинонька Самольотом гінким (пісня); Хуткою хвилею лягала пісня коням попід ноги (О. Ільченко); Шпаркий паротяг транс'європейського експреса в цей час загув гучно і довго (Ю. Смолич); Могутній, розгонистий в мові і рухах, він здається Нестеренкові справжнім орлом (М. Стельмах); — Він, фашист, хоч уже й обсмалений, але порский, як гадюка (О. Левада); Не спотикавшись, кінь порскливий Біжить, пуска по вітру гриву (Є. Гребінка); Машина легка і невпинна по асфальту проноситься вмить (О. Упеник); Два чоловіки качаються серед двору, борюкаються... Той, що зверху, лютий, як звір, шибкий, як вітер (Панас Мирний); Ми .. поїхали на залізницю і за чверть години мчалися поспішним поїздом до Варшави (І. Франко); Вітають піснями безжурними день Ой птиці, юрливії птиці (Н. Забіла); Летіли навстріч (Шульзі) швидконогі газетярі-хлопчиська (Н. Рибак); Звали дівчину Марта. Жвава, прудконога, вона встигала бути скрізь (О. Гончар); Я б розпізнала чуттям сліди бистроногої сарни (переклад М. Зерова); За таку бранку можна віддати табун легконогих степових лошиць (З. Тулуб); Лишилась вона такою ж меткою в рухах і моторною в роботі (Ю. Мушкетик); Мелашка була молоденька й невеличка на зріст, але проворна, жвава (І. Нечуй-Левицький); Усім країнам — членам міжнародної служби (рятування) необхідно мати мобільні загони (з газети); Вся осяяна дитячим щастям, жива, рухлива, Ялу щебетала про садок, музику (О. Досвітній); Чоловік спірний до роботи (Словник Б. Грінченка); Хороша була та Катря. Що то за весела! Що то за шамка була! (Марко Вовчок); На сонці вигравали шустрі ящірки (Ф. Бурлака); В небі швидкісний літак Окреслює пунктиром коло (Л. Дмитерко); (Михайло:) А у нас .. теж нічого коники — бігучі і сильні (І. Карпенко-Карий); Тоді вона була легка, жвава, летюча, як кізка (О. Гончар); Прудкобіжний кліпер вийшов з бою (Ю. Яновський); Польське море, хвилі бистроплинні! Моряки виходять у плавбу (Л. Дмитерко); За чайкою я лину легкокрилою, Морські вітри беруть в обійми нас (Л. Забашта).