розгомонітися

РОЗГОВОРИ́ТИСЯ (захопитися розмовою, говорити охоче, довго), РОЗБАЛА́КАТИСЯ розм., РОЗГОМОНІ́ТИСЯ розм., РОЗБЕСІ́ДУВАТИСЯ розм., РОЗМО́ВИТИСЯ заст., РОЗБАЛАГУ́РИТИСЯ розм. рідко, РОЗГУТО́РИТИСЯ діал.; РОЗМОЛО́ТИСЯ фам., РОЗБАЗІ́КАТИСЯ зневажл., РОЗПАТЯ́КАТИСЯ зневажл., РОЗТЕРЕВЕ́НИТИСЯ зневажл. (перев. говорячи щось пусте, неістотне); РОЗГАЛДИ́КАТИСЯ зневажл. (голосно й швидко). Млина спинити легше, аніж Катрю, раз вона розговорилася (Я. Качура); — Пробачте, але таки й справді я сьогодні занадто розбалакався (М. Стельмах); Вдовольнивши перший голод, хлопці розгомонілися (О. Гончар); Панна Марія розбесідувалася так живо з професором Лорденом, що було би нечемно переривати їм бесіду (О. Кобилянська); Ми розмовились про з'їзд, про реферати (М. Драгоманов); — Но, но, ти, оповідачу мій, знов розбалагуришся, — задріботала його жінка (І. Франко); Здибав я старого вугляра. Розгуторився з ним про його життя (І. Франко); (Пані (сердито):) Що то розмололась, дуряго стара! Годі базікать чорт знає що! (С. Васильченко); Ну, бувайте здорові, а то я розбазікалась без краю (Леся Українка); Підпилий Сороконожка розпатякався, сказав, що знову складають списки на активістів (П. Кочура); — І чого ти вже там розтеревенився? — озивається з другої кімнати жінка (Н. Рибак); — Тю на вас, навіжені! — тюкнула на добрих людей матінка Михайликова, бо ті ж розгалдикались аж надто рано, ще до Божої служби (О. Ільченко).