розголошувати

ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). — Док.: ви́дати, ви́казати, ви́крити, розкри́ти, зра́дити, розголоси́ти. — Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх, — порядкував Довбня (Панас Мирний); Партизани вмирали, а не виказували товаришів (М. Шеремет); Йому (посередникові) дозволяється дати пораду, але ні в якому разі.. не викривати жодної таємниці супротивної сторони (М. Трублаїні); Вона не насмілювалася розкрити Жені найпотаємніше — своє кохання (А. Хижняк); (Прочанин:) Погана чутка йде про тебе в людях, що ніби ти його (Мессію) поцілував, як зраджував (Леся Українка); Я був переконаний, що навіть бабусям не можна розголошувати військових таємниць (Ю. Збанацький).

ПОВІДОМЛЯ́ТИ кого, рідше кому (доводити до чийогось відома), СПОВІЩА́ТИ, ДАВА́ТИ ЗНА́ТИ кому, ВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІСТУВА́ТИ кому, ПОВІДА́ТИ (ПОВІ́ДУВАТИ) кому, ЗВІЩА́ТИ розм., ЯСИ́ТИ заст., ДОВО́ДИТИ кому, діал., ОСВІ́ДЧУВАТИ кому, діал., ОСВІДЧА́ТИ кому, діал.; ІНФОРМУВА́ТИ, ПОДАВА́ТИ кому, ОЗНАЙМЛЯ́ТИ розм., ОЗНАЙМУВА́ТИ розм. (конкретизуючи певні дані); ПРИНО́СИТИ що (перев. про засоби зв'язку, пресу); ОГОЛО́ШУВАТИ кому, ПРОГОЛО́ШУВАТИ кому, ОПОВІЩА́ТИ, РОЗГОЛО́ШУВАТИ серед кого, ПРОВІЩА́ТИ (ПРОВІ́ЩУВАТИ) кому, БЛАГОВІСТИ́ТИ кому, розм., АНОНСУВА́ТИ кому, книжн., ВОЗВІЩА́ТИ кому, заст. (поширювати серед багатьох людей); ПЕРЕКА́ЗУВАТИ кому, ПЕРЕДАВА́ТИ кому (перев. за чиїмось дорученням); ДОПОВІДА́ТИ, ДОКЛАДА́ТИ, РАПОРТУВА́ТИ, ДОНО́СИТИ, МЕЛЬДУВА́ТИ діал. (кому — перев. офіційно); ДІЛИ́ТИСЯ, ПОДІЛЯ́ТИСЯ (з ким — взаємно, між собою, часто — секретно). — Док.: повідо́мити, завідо́мити діал. звідо́мити рідко сповісти́ти, да́ти зна́ти, повісти́ти, пові́дати (пові́сти), звісти́ти, довести́, осві́дчити, поінформува́ти, проінформува́ти, пода́ти, ознайми́ти, принести́, оголоси́ти, проголоси́ти, оповісти́ти, розголоси́ти, провісти́ти, провіщува́ти рідко возвісти́ти, переказа́ти, переда́ти, доповісти́, докла́сти, відрапортува́ти, донести́, замельдува́ти, поділи́тися. Листоноша приніс телеграму, в якій її викликали до Києва в клініку відомого професора і повідомляли, що супроводжувати її буде спеціальний медпрацівник (Д. Ткач); Один перед одним гукали робітники, сповіщаючи про нові пропажі (М. Трублаїні); Сподіваюсь, дасте мені знати, коли будете в Києві (Леся Українка); Пастух Сава взивав до зборів: — Я давно вістував, що то за голова в нас... (К. Гордієнко); Низенький бадіка підійшов до директора і, кладучи зібрані гроші на стіл, повістував, що вони ті гроші найшли у суді на підлозі (Марко Черемшина); Та що Вам повідати про те, що Ви сами, добродію, гаразд побачите (Панас Мирний); Граючи, він низько схиляв голову до баяна, наче той повідував йому щось інтимне (О. Гуреїв); Які тривожні, які страшні, пекельні хвилі перебував Максим за той час, поки боярин пішов звіщати Бурунду про його намір! (І. Франко); Брате мій рідний! уже хоч бий, тілько панові батьку не яси! (Словник Б. Грінченка); — Щось непевно... Чи не довести сього Катрі? — Та що ж ми їй доводити маємо, коли не знаєм самі гаразд (Марко Вовчок); Тут, у клініці, його інформують про громадське життя швидше й повніше, ніж де (Л. Смілянський); Пес оповідає Вовкові, що чувати в селі, а Вовк Псові подає лісові новини (І. Франко); Ознаймляла (Палагна) нарешті, що готові усі дванадцять страв (М. Коцюбинський); Дійшла до нас, до гетьмана, відомість, іж у Полтаві скоївся той гріх... Натомість ми цим писанням ознаймуєм всіх (Л. Костенко); Недобрі вісті приносили газети з Далекого Сходу, з війни (А. Головко); — Що ж це таке? Оголошували, що кілька сот робітників треба, а взяли кількох... (І. Цюпа); Болгарські єпископи проголошують болгарську церкву незалежною від Константинопольського патріарха й обирають свого болгарського патріарха (С. Скляренко); На тих могилах колись в старину стояла козача охорона і від одної могили до другої оповіщала людей, що, мовляв, швед переправився через Дніпро (збірник "Легенди та перекази"); Колись усе по-іншому було, як ми заміж ішли. Колись у церкві розголошували, старостів засилали (В. Кучер); По всіх церквах провіщали про нього (братство), як про порятунок душі від геєни огненної та від підступів нечистого в лукавому образі ксьондзів (З. Тулуб); Провіщуючи зародження періодичної преси в Україні, видавці перших альманахів вибирали для них символічні назви — "Утренняя звезда", "Молодик", "Ластівка" (з наукової літератури); — Благо вам! — Сказав апостол утомлений і оргію благословив. І тихим, добрим, кротким словом Благовістив їм слово нове, Любов, і правду, і добро (Т. Шевченко); Як ви світом гарно управляли, В вас законом радощі були. Ви блаженство людям возвіщали, Любі мрії матері землі (П. Куліш); Переказує піп через людей до Івана, щоби йшов дожинати (Лесь Мартович); — Я передам вашому дільничному лікареві, щоб він до вас зайшов (А. Дімаров); Доповідати мені траплялося не так часто: це була перша доповідь у моєму житті (Ю. Смолич); (Залізничник:) Я ж вам докладаю, — цей вагон потрапив випадково на обмінний пункт (І. Кочерга); Солдати чітко рапортували йому, повертаючись з вартування (І. Ле); Десь у тумані на околицях працювала розвідка. Вона час від часу доносила, що ворога близько нема (О. Десняк); Одні (опришки) смажили на патиках овече м'ясо, інші варили в казанках кулешу, розмовляли про недавні походи, ділились новинами (В. Гжицький); Спогадами своїми Микита не любив поділятися ні з ким (Л. Яновська). — Пор. ознайо́млювати.

РОЗГОЛОСИ́ТИ (піддати розголосові, обнародувати щось), РОЗБО́ВКАТИ розм., РОЗЛЯ́ПАТИ розм., ВИ́ЛЯПАТИ розм., РОЗПЛЕСКА́ТИ розм., РОЗКЛЕПА́ТИ розм., РОЗТРІПА́ТИ розм., РОЗДЗВОНИ́ТИ розм., РОЗПАТЯ́КАТИ розм., РОЗМОЛО́ТИ розм., РОЗБАЗІ́КАТИ розм., РОЗТРУБИ́ТИ розм., РОЗБРЕХА́ТИ розм., ПРОЯЗИ́ЧИТИ заст. — Недок.: розголо́шувати, розбо́вкувати, розля́пувати, виля́пувати, розплі́скувати, розкле́пувати, розтрі́пувати, роздзво́нювати, дзвони́ти, розпатя́кувати, розме́лювати, базі́кати, розтру́блювати, розбрі́хувати. (Клан:) Не варто й починати. Все одно Не згодишся ти, Ройс, на авантюру, Тим часом — тайну я розголошу (І. Муратов); (Лукерка:) Так я й сподівалась, Що це ти розбовкав (М. Кропивницький); — Який я базікало? — образився Микита Дудка. — Аби ви не розляпали, а з мене хоч жили тягни, не скажу (П. Панч); І раптом, як грім серед ясного неба, оця проклята чутка, що її виляпав у машині п'яний Левко (В. Кучер); (Парвус:) І значить не випадком, а свідомо Руфін про нього Крусті розплескав! (Леся Українка); — Хіба ніхто не знає, який ти брехун? І не пізнав, а кажеш, а зараз розклепав усе перед нею (Панас Мирний); — Конспіратор! Виходить, роздзвонив уже навіть і тим, кому нічого й знати не треба (А. Головко); — Та ти з глузду з'їхав, чи що? Ворогові, старшині, про своє розпатякати (З. Тулуб); — Яків, це вже ти розмолов усім? (С. Васильченко); Боявся (князь), щоби лакеї не розтрубили перед княгинею історії про тоту паню, що була у них на чаю (І. Франко); (Гострохвостий:) Чи не бісові п'яні міщанки! Певно, вже котрась забігала сюди і все дочиста розбрехала (І. Нечуй-Левицький); Проязичили, що в його єсть така книжка (Словник Б. Грінченка).