розголошувати

РОЗГОЛОШУВАТИ, -ую, -уєш, РОЗГОЛОСИТИ, -ошу, -осиш.

Розповідаючи, обнародуючи, зробити відомим усім (що-небудь таємне); поширювати щось. Тілько прошу вас, мої любі, не розголошуйте якийсь час нікому, що ми тут знайшли (І.Франко); Журнал широко розголосив скандальну історію з професором Іловайським (П.Колесник); Був у неї син. То вона й розголосила скрізь, що дівчина, яка ніби приїхала погостити до неї, це синова наречена (Я.Гримайло). Пор. виголошувати.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розголошувати — РОЗГОЛО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОЛОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., що і без дод. 1. Піддавати розголосові, обнародувати що-небудь. – Не розголошуйте якийсь час нікому, що ми тут знайшли (І. Словник української мови у 20 томах
  2. розголошувати — розголо́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. розголошувати — -ую, -уєш, недок., розголосити, -ошу, -осиш, док., перех. і без додатка. 1》 Піддавати розголосові, обнародувати що-небудь. || Робити широко відомим, популярним. 2》 Пускати чутку, поговір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розголошувати — ВИДАВА́ТИ (робити відомим що-небудь таємне, приховане; робити на когось донесення й т. ін.), ВИКА́ЗУВАТИ, ВИКРИВА́ТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ЗРА́ДЖУВАТИ, ТОПИ́ТИ розм., РОЗГОЛО́ШУВАТИ (перев. про таємницю). — Док. Словник синонімів української мови
  5. розголошувати — див. повідомляти Словник синонімів Вусика
  6. розголошувати — Розголо́шувати, -шую, -шуєш, -шує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розголошувати — Розголошувати, -шую, -єш гл. = розголошати. Не видів потреби розголошувати, що і як то. Гн. II. 26. Словник української мови Грінченка
  8. розголошувати — (вістку) поширювати, розповсюджувати, роздзвонювати, розляпувати, розплескувати, виносити на люди; ф. дзвонити, трубити, розславлювати, розносити <�поговір>; (хатні чвари) виносити сміття з хати; (таїну) виказувати, не тримати <... Словник синонімів Караванського
  9. розголошувати — РОЗГОЛО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОЛОСИ́ТИ, ошу́, оси́ш, док., перех. і без додатка. 1. Піддавати розголосові, обнародувати що-небудь. — Не розголошуйте якийсь час нікому, що ми тут знайшли (Фр. Словник української мови в 11 томах