1. Словник української мови у 20 томах

розгомонітися

РОЗГОМОНІ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док.

1. Багато і довго говорити, захопившись розмовою.

Розгомонівся Дувид, став щиру правду розказувати (С. Васильченко);

За вечерею постоялець, розгомонівшись, неквапом розповідав про себе (О. Гончар);

Сядуть [діди] бувало коло Кривенкового куреня, розгомоняться, або, мріючи про щось, засперечаються (Д. Бедзик).

2. розм., рідко. Розшумітися, розкричатися.

Розгомонівся Савка один на ввесь коридор, як цвіркун у порожній хаті (С. Васильченко);

* Образно. Знов гори розгомонілись страшними голосами і відголосами громів (І. Франко).

3. рідко. Почати розмову про що-небудь.

Катерина розгомонілася з Артьомовим, як пани-багатії зводили усілякі наклепи на .. людей (С. Чорнобривець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгомонітися — розгомоні́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розгомонітися — -нюся, -нишся, док. 1》 Почати багато і довго говорити, захопившись розмовою. 2》 розм., рідко. Розшумітися, розкричатися. 3》 рідко. Почати розмову про що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розгомонітися — РОЗГОВОРИ́ТИСЯ (захопитися розмовою, говорити охоче, довго), РОЗБАЛА́КАТИСЯ розм., РОЗГОМОНІ́ТИСЯ розм., РОЗБЕСІ́ДУВАТИСЯ розм., РОЗМО́ВИТИСЯ заст., РОЗБАЛАГУ́РИТИСЯ розм. рідко, РОЗГУТО́РИТИСЯ діал.; РОЗМОЛО́ТИСЯ фам., РОЗБАЗІ́КАТИСЯ зневажл. Словник синонімів української мови
  4. розгомонітися — РОЗГОМОНІ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док. 1. Почати багато і довго говорити, захопившись розмовою. Розгомонівся Дувид, став щиру правду розказувати (Вас. Словник української мови в 11 томах
  5. розгомонітися — Розгомонітися, -нюся, -нишся гл. Разговориться. Словник української мови Грінченка