розгортувати
РОЗГОРТА́ТИ (РОЗГО́РТУВАТИ) (розправляти щось згорнуте, складене, скручене), РОЗВЕРТА́ТИ (РОЗВІ́РЧУВАТИ), РОЗПУСКА́ТИ, РОЗВИВА́ТИ розм.; РОЗМО́ТУВАТИ, РОЗКРУ́ЧУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ, РОЗКА́ЧУВАТИ (рулон, сувій тощо); РОЗКУ́ТУВАТИ (одяг, покриття тощо); РОЗПОВИВА́ТИ (дитину з пелюшок). — Док.: розгорну́ти, розверну́ти, розверті́ти, розпусти́ти, розви́ти (розви́нути), розмота́ти, розкрути́ти, розкоти́ти, розкача́ти (розката́ти), розку́тати, розпови́ти. Глянув Іван накруги — і почав розгортати кожухи, в яких, як у гнізді, стиха пустуючи, кублились в одних сорочечках діти (С. Васильченко); Не розвертай, султане, Хорогви Магомета (П. ГулакАртемовський); Вона сіла на канапі й почала розвірчувати голову з вуаля (І. Нечуй-Левицький); Подихав вітерець. Деякі барки розпускають вітрила (М. Коцюбинський); Рука його тремтіла, коли розв'язував шнурок і розвивав газету (І. Франко); Уляна так змерзла, що не могла розв'язати шалі, і Орися допомагала розмотувати (Григорій Тютюнник); Андрій Іванов розв'язав поворозки і почав розкручувати полотнище прапора (Ю. Смолич); Гречкун розгонистим рухом розкотив на столі пожовклу, протерту на згинах карту (Ю. Бедзик); — А чого ти шинелю не розкатаєш?.. Розкатай, надінь (О. Гончар); Соломія гладить Катрю по голові, розкутує хустку (В. Кучер); Воно сповитеє кричало У холодочку за снопом. Розповила, нагодувала (Т. Шевченко).
Значення в інших словниках
- розгортувати — розго́ртувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- розгортувати — (сувій) розвивати, розмотувати, розкручувати; (крила) розкидати, розпростувати; (книжку) розкривати; (гілля) розсувати, розводити; (пісок) розгрібати; (наступ) П. розвивати, здійснювати, інтенсифікувати; (думку) викладати; (якусь справу) о. розворушувати. Словник синонімів Караванського
- розгортувати — див. розгортати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розгортувати — РОЗГО́РТУВАТИ див. розгорта́ти. Словник української мови у 20 томах
- розгортувати — РОЗГО́РТУВАТИ див. розгортати. Словник української мови в 11 томах