розкроїти

КРО́ЇТИ (розрізати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо), РОЗКРО́ЮВАТИ, КРА́ЯТИ розм.; ВИКРО́ЮВАТИ (вирізати з тканини, шкіри такі частини). — Док.: покро́їти, розкро́їти, покра́яти, ви́кроїти. Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкії вибирає та кроїть та приміряє на панночку (Марко Вовчок); Розкроювати тканину; Пану чоботи він краяв Та купця корив і лаяв (Я. Щоголів).

РОЗРІ́ЗУВАТИ (РОЗРІЗА́ТИ) (ріжучи, розділяти на частини, шматки), ПЕРЕРІ́ЗУВАТИ (ПЕРЕРІЗА́ТИ), РОЗТИНА́ТИ, РОЗПО́РЮВАТИ, ПОРО́ТИ, РОЗКРО́ЮВАТИ, РОЗКРА́ЮВАТИ розм., РОЗБАТО́ВУВАТИ розм., РОЗПЛА́ТУВАТИ розм.; РОЗПИ́ЛЮВАТИ (пилкою); РОЗПАНА́ХУВАТИ розм. (різким рухом, з силою). — Док.: розрі́зати, перері́зати, розтя́ти (розітну́ти), розпоро́ти, розкрої́ти, розкра́яти, розбатува́ти, розплата́ти, розпиля́ти, розпана́хати. Юрчик заходився куховарити і, розрізуючи м'ясо, пересипав його сіллю своїх дотепів і жартів (Г. Хоткевич); Тато вийняв два щільники і розрізав їх на шматки (М. Стельмах); Дівчата.. подавали снопи на молотарку, де стояла дівчина з серпом, яка перерізувала перевесла (М. Томчаній); Ніби він розтинав дозрілий кулястий кавун (Н. Рибак); Пасєков спритно розпоров ножем бляшанку консервів, розламав хліб (Л. Первомайський); Слід максимально скоротити технологічні припуски на поковках, економічніше розкроювати листовий метал (з газети); Вони казали потім, що розкрають Лише в Тбілісі ті хліби знаменні (М. Рильський); Ідуть вони до теплиці, Вогонь розкладають; Розбатовують телицю, Стегна запікають (С. Руданський); Спиляли (хлопці) старого осокора, привезли у двір, і Тимко з Прокопчуком розпилювали його (Григорій Тютюнник).

РОЗРУ́БУВАТИ (рубаючи, розділяти на частини, шматки), РОЗТИНА́ТИ, РОЗСІКА́ТИ, РОЗПЛА́ТУВАТИ розм.; РОЗКРО́ЮВАТИ, РОЗКРА́ЮВАТИ розм. (перев. завдаючи ран). — Док.: розруба́ти, розтя́ти (розітну́ти), розсікти, розплата́ти, розкрої́ти (розкра́яти). Вони розбили всю постіль пополовині: перетягли шнурками перину й одну подушку й сокирою розрубали якраз пополовині (І. Нечуй-Левицький); Ударом шабля розсікла Тужаво скручений аркан (М. Бажан); (Молодий хлопець (здіймаючи уламок кришталю):) Бігме, не втерплю, голову розкрою! (Леся Українка); — Чого ви в'язнете, чого вам треба? Одійдіть геть, бо ще комусь голову розкраю! (Л. Яновська).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкроїти — розкро́їти дієслово доконаного виду викроїти Орфографічний словник української мови
  2. розкроїти — див. розкроювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розкроїти — РОЗКРО́ЇТИ див. розкро́ювати. Словник української мови у 20 томах
  4. розкроїти — РОЗКРО́ЇТИ див. розкро́ювати. Словник української мови в 11 томах