розпаскудити
РОЗПУСКА́ТИ (привчати когось до поганих, аморальних звичок; потураючи комусь, робити його недисциплінованим, свавільним), РОЗБЕ́ЩУВАТИ, РОЗКЛАДА́ТИ, ПСУВА́ТИ, РОЗПАСКУ́ДЖУВАТИ розм., РОЗТЛІВА́ТИ розм. — Док.: розпусти́ти, розбе́стити, розкла́сти, зіпсува́ти, розпаску́дити, непутити розм. розтли́ти. — Бог нас покарає, що ми так дитину розпустили! (Марко Вовчок); — До речі, про твоїх дітей. Розбестив їх так, що вони тільки шкоду людям роблять (А. Шиян); — Ти навіть не уявляєш собі, як цей сотник у твоєму ж воєводстві розкладає людей (І. Ле); — Розпестила її доярка Ївга, — докірливо зітхає Леонтій. — Геть розпаскудила (І. Волошин); Багато нашого брата горілка непутить (Словник Б. Грінченка).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розпаскудити — розпаску́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розпаскудити — див. розпаскуджувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розпаскудити — РОЗПАСКУ́ДИТИ див. розпаску́джувати. Словник української мови у 20 томах
- розпаскудити — РОЗПАСКУ́ДИТИ див. розпаску́джувати. Словник української мови в 11 томах