розплутати

РОЗМО́ТУВАТИ (що-небудь змотане, скручене або намотане на щось — нитки, дріт і т. ін.), РОЗКРУ́ЧУВАТИ, РОЗСО́ТУВАТИ, РОЗСНО́ВУВАТИ розм. (щось змотане); РОЗПЛУ́ТУВАТИ (щось заплутане). — Док.: розмота́ти, розкрути́ти, розсота́ти, розснува́ти, розплу́тати. Він розмотує віжки з руки (М. Стельмах); На стоянках матроси ловили вудками рибу. Випросили у Бутакова кілька метрів світлого манільського тросу, розкрутили його й сплели сіті (З. Тулуб); — Ти мене злодієм робиш?! — говорив Іван і розсотував нитки з ноги, бо спересердя заплутався (Лесь Мартович); — Соломіє!.. — чує вона крізь холодну хвилю, що б'є її в очі, торкається чола, розплутує коси... (М. Коцюбинський).