розстелити

ПОШИ́РЮВАТИ (бути джерелом або носієм звуку, запаху, що розходиться у просторі), ШИ́РИТИ, РОЗНО́СИТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, РОЗПУСКА́ТИ, РОЗСІВА́ТИ, СІ́ЯТИ, РОЗТО́ЧУВАТИ (запах); ПРОКО́ЧУВАТИ, РОЗКО́ЧУВАТИ (звук). — Док.: поши́рити, рознести́, розстели́ти, розпусти́ти, розсі́яти, розточи́ти, прокоти́ти, розкоти́ти. Топала (друкарка) каблучками по коридору, поширюючи після себе приємний запах гострих духів (Григорій Тютюнник); Липа запах медовий ширила (Уляна Кравченко); Вітер без гуку пролітав над селом, ні шуму лісового, ні співів пташиних він не розносив, тихо було (Леся Українка); Степан Васильович тихенько-тихенько розстеляє пісню над пшеницями (М. Стельмах); В кутку біля Валерика сидів, розпускаючи запах карболки, ветлікар Кундзюба (О. Гончар); Полонина оживала: видзвонювала пташиним співом, трембітала, розсівала високі звуки флояри й сопілки (Я. Стецюк); Дзень-дзелень-дзень... Сіють дзвіночки прозорі, а за прудкими ногами коняки пливуть санчата (М. Коцюбинський); Розпалив (кухар) огонь і заходився пекти птицю; вона вже майже спеклась і розточувала навкруги приємний аромат (переклад М. Лукаша); Грають сурми, Барабан бідовий Лунко прокочує Дріб з далини (Л. Первомайський); З озерця з глухим ревінням вирвався водяний стовп. Метнувшись метрів на три вгору, він ляснув шумним водопадом, розкотивши навколо луну (О. Донченко).

РОЗТРУ́ШУВАТИ (про сіно, солому і т. ін. — стелити що-небудь тонким шаром по чомусь), РОЗКИДА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ розм., РОЗСТЕ́ЛЮВАТИ рідше, РОЗТРЯСА́ТИ рідше, ТРЯСТИ́ рідше. — Док.: розтруси́ти, розки́дати, розстели́ти, розтріпа́ти, розісла́ти, розтрясти́. — Нехай і в нашій хаті буде свято, — говорив Антон, старанно розтрушуючи сіно (С. Чорнобривець); — Острижеш барана, а на ньому руно!.. Таке руно, що розкинеш і — на весь сарай (О. Гончар); Мар'яна внесла свіжої з морозцем соломи, розстелила (М. Стельмах); На високій царині дві молодиці.. розтріпують блідо-зелені його (сіна) шматки під промені гарячі (Г. Хоткевич); Коли чоловік обідав, вона взяла вила і пішла трясти сіно (А. Калин); — Завтра можна піти розтрясати (сіно), — сказав Михайло, втираючись рушником, — все скосив до останньої травички... (М. Томчаній).

СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.: постели́ти, посла́ти, просла́ти, простели́ти, розстели́ти, розісла́ти, настели́ти, насла́ти, ви́стелити, ви́слати, помости́ти. Після вечері Василина збиває йому, наче господареві, подушку, стелить на переложне сіно свіже рядно (М. Стельмах); Увійшли два санітари, постеливши серед каюти брезент (В. Кучер); Він упав коло самого порога на купу тертої соломи, що слали замість постелі, і неутішно плакав (Панас Мирний); Онися.. простелила на траві рушники, поклала ложки, поставила миски й покликала орачів полуднувати (І. Нечуй-Левицький); Помостити сіно на возі.