розцвітатися

РОЗПУСКА́ТИСЯ (про рослини — розкривати бруньки, квітки, цвіт; про бруньки, квітки, цвіт — розкриватися), РОЗПУСКА́ТИ розм., РОЗПУКА́ТИСЯ (РОЗПУ́КУВАТИСЯ) розм., РОЗПУКА́ТИ (РОЗПУ́КУВАТИ) розм.; РОЗБРУНЬКО́ВУВАТИСЯ (РОЗБРУ́НЬКУВАТИСЯ), РОЗБРУНЬКО́ВУВАТИ (про дерева, кущі); РОЗЦВІТА́ТИ, РОЗКВІТА́ТИ, РОЗЦВІТА́ТИСЯ (про квіти, цвіт). — Док.: розпусти́тися, розпу́катися, розпу́кнутися, розпу́кнути, розбрунькува́тися, розбрунькува́ти, розцвісти́, розкві́тнути, розцвісти́ся. На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (М. Коцюбинський); А в садочках стало краще — Верба розпускає, Вже набрунились черешні, Аґрус і порічки (М. Старицький); В Києві вже розпукаються дерева (П. Тичина); Схаменулась травонька, як скропила її небесна росочка; піднялись стеблинки, розпукались цвіточки (Г. Квітка-Основ'яненко); Подивлюся на калину, — Вона розпукає (С. Руданський); Навесні сонце розтопить лід, зашумить вода, дерева розбрунькуються, зазеленіють гори, зацвітуть поля (Г. Косинка); Уже парують чорні стріхи І розбруньковують сади (Л. Первомайський); По весні розцвітаються квіти І до осені пишно цвітуть, А зимою вмирають і знову Розцвітають і знову живуть (Б. Грінченко); — Оце вже скоро й дерева почнуть розквітати (Д. Ткач).