розчаровуватися

ЗНЕВІРЯ́ТИСЯ (втрачати віру у кого-, що-небудь), РОЗЧАРО́ВУВАТИСЯ, ОБЕЗНАДІ́ЮВАТИСЯ, ОБМА́НЮВАТИСЯ, СПРОНЕВІРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: зневі́ритися, розчарува́тися, обезнаді́ятися, обману́тися, обмани́тися, спроневі́ритися. Ти не коривсь і не клонивсь недолі, Не зневірявсь у боротьбі ніколи, Ні разу зброї з рук не випускав! (І. Вирган); — Скажи, хіба ти ніколи не розчаровувалась у людях? (О. Донченко); А це кажуть, що Крутьчиха.. спакувалась і має виїхати кудись. Нагулялася, нажирувалася, а в Грицеві — обезнадіялась (Ю. Мушкетик); Він.. з острахом заглядав у невідому дівочу душу, боячися обманутися в ній (М. Стельмах); Отже, панотець спроневірився, не прийшов... (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розчаровуватися — розчаро́вуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розчаровуватися — див. ЗНЕВІРЯТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  3. розчаровуватися — див. зневірюватися Словник синонімів Вусика
  4. розчаровуватися — -уюся, -уєшся, недок., розчаруватися, -уюся, -уєшся, док. Відчувати розчарування ким-, чим-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розчаровуватися — РОЗЧАРО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЧАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Відчувати розчарування ким-, чим-небудь. – Скажи, хіба ти ніколи не розчаровувалась у людях? (О. Донченко); Опришки .. розчарувалися, не найшовши сподіваних скарбів (І. Словник української мови у 20 томах
  6. розчаровуватися — РОЗЧАРО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗЧАРУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Відчувати розчарування ким-, чим-небудь. — Скажи, хіба ти ніколи не розчаровувалась у людях? (Донч., V, 1957, 338); Опришки.. розчарувалися, не найшовши сподіваних скарбів (Фр. Словник української мови в 11 томах