1. Словник синонімів української мови

руйнацький

РУЙНІВНИ́Й (який руйнує що-небудь), РУЙНУВА́ЛЬНИЙ, РУЇ́ННИЙ, РУЇ́ННИЦЬКИЙ, РУЇВНИ́ЧИЙ рідко, РУЙНА́ЦЬКИЙ рідко, РОЗРУ́ЙНИЙ діал.; СПУСТО́ШЛИВИЙ (який руйнує дощенту). На країни мусонного клімату — такі, як Індія, Пакистан, Японія, — майже регулярно обрушуються циклони й тайфуни руйнівної сили (з журналу); Ні урагану злого міць руїнна, Ні буйство вод старого Тиберіна,.. Не збили гордої твоєї (Риму) вроди (М. Зеров); Ніхто руїнницьким ударом Не міг йому (Києву) затьмити путь (М. Рильський); Руйнацькі дії моря; Аж піднявся вітер буйний, Понад степом полетів: Рвав кущі й траву розруйний (Я. Щоголів); Давньоруська держава врятувала Західну Європу від спустошливої навали тюркських орд (з журналу). — Пор. 1. нищівни́й.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руйнацький — руйна́цький прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. руйнацький — -а, -е, розм. Те саме, що руйнівний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. руйнацький — РУЙНА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що руйнівни́й. Спливали роки і робили свою руйнацьку справу, висрібливши сивизною голову Архипа Спиридоновича (Н. Рибак). Словник української мови у 20 томах
  4. руйнацький — РУЙНА́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що руйнівни́й. Спливали роки і робили свою руйнацьку справу, висрібливши сивизною голову Архипа Спиридоновича (Рибак, Час.., 1960, 123). Словник української мови в 11 томах