рюмса

ПЛА́КСА розм. (той, хто часто плаче, схильний до плачу); ПЛАКСІ́Й розм., ПЛАКСУ́Н розм., ПЛАКСИ́ВЕЦЬ розм., ПЛАКУ́Н розм. рідше, РЮ́МСА розм., РЮ́МА розм., РЕ́ВА розм., РЕВУ́Н розм. рідше, СКИГЛІ́Й зневажл., НЮ́НЯ зневажл. — Вони вже й розпустили губи. Ех, бабська натура!.. Що за життя козакові з такими плаксами! (П. Куліш); Катруся ніколи.. не стане плакати. Вона сама не любить плаксіїв (О. Донченко); (Кум:) Плаксуном не буде (Омелько) зроду: Не плакучого він роду! (О. Олесь); (Лисенко:) Ти баба — не козак! Гей, хлопці! Хлопці! Озьміть отсього рюму од мене (М. Костомаров); — Стій тут, рево, та не скімли! — гукнув батько (А. Кримський); Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину (М. Стельмах); — Не козаки, а нюні ви! (В. Сосюра).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рюмса — «плаксій»[ VI, 178] (мабуть, «улітературнений» вираз замість галицького плакса, ґімза) [ОГ] Словник з творів Івана Франка
  2. рюмса — рю́мса іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  3. рюмса — див. плаксивий Словник синонімів Вусика
  4. рюмса — -и, ч. і ж., розм. Те саме, що рюма. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. рюмса — РЮ́МСА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що рю́ма. Словник української мови у 20 томах
  6. рюмса — Рю́мса, -си і рю́ма, -ми Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. рюмса — РЮ́МСА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що рю́ма. Словник української мови в 11 томах
  8. рюмса — Рюмса, -си об. Плакса. Словник української мови Грінченка