різак

РІЗНИ́К (той, хто забиває худобу або птицю на м'ясо), РІЗА́К розм., САЛГА́Н діал., САЛОГА́Н (САЛОГО́Н) діал.; КОЛІ́Й (той, хто забиває свиней). Восени став він до одного різника у салогон, щоб топити (Панас Мирний); Усе тіло управителя було натоптане в міру жиром, а більше силою; вона, очевидно, передавалася від батька-салогана, який колись, бувало, вхопивши однією рукою за ногу, валив і зразу ж вивертав догоричерева найбільшого кабана (М. Стельмах); — Ходім та показуйте, — розпорядився колій, щоб не гаяти часу, бо мав сьогодні ще в одного господаря кабанця колоти (А. Іщук).

СІКА́Ч (великий широкий ніж, яким січуть, рубають що-небудь), РІЗА́К. Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах); То був простий ніж, зроблений з різака, широкий.., ручка коротка (Г. Хоткевич).

ТІЛОРІ́З бот., РІЗА́К перев. у спол. зі сл. водяний. У наших прісних водоймах — на прибережному камінні, водяних рослинах, особливо на тілорізі — часто зустрічаються бітинії (з журналу); Озера позаростали біля берегів різаком та лепехою (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

різак — різа́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
різак — див. ніж Словник синонімів Вусика
різак — -а, ч. 1》 Інструмент для різання чого-небудь. || Ріжуча частина якого-небудь інструмента, знаряддя, машини і т. ін. 2》 Великий широкий ніж; сікач. 3》 Інструмент для кисневого різання металів. 4》 бот. Великий тлумачний словник сучасної мови
різак — Ніж, ножака, ножисько, сікач, сікачка Словник чужослів Павло Штепа
різак — РІЗА́К, а́, ч. 1. Інструмент для різання чого-небудь. У дальньому кінці цеху – величезний стіл. По ньому пересуваються листи сталі, рухаються різаки (з газ.); Працює Микита різаками – тонкими, як стальне павутиння... (Т. Словник української мови у 20 томах
різак — А, ч., комп. CD-RW — дисковод з можливістю запису. У тебе немає прайсів на залізо: хочу поміняти свій різак. Словник сучасного українського сленгу
різак — Різа́к, -ка́; -заки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
різак — РІЗА́К, а́, ч. 1. Інструмент для різання чого-небудь. У дальньому кінці цеху — величезний стіл. По ньому пересуваються листи сталі, рухаються різаки (Роб. газ., 6.ІІ 1965, 1); Працює Микита різаками — тонкими, як стальне павутиння… (Мас., Під небом.. Словник української мови в 11 томах
різак — Різак, -ка м. 1) Рѣзецъ, рѣзакъ, большой ножъ. 2) Рѣзакъ, ножъ въ разныхъ машинахъ. 3) Родъ короткой серпообразной косы для кошенія камыша на днѣпровскомъ лиманѣ. Херс. 4) = різачка. Рк. Левиц. 5) раст. a) Stratiotes Aloides L. ЗЮЗО. I. 138. Словник української мови Грінченка