рішити

ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм., ПОСТА́ВИТИ заст., ПРИРА́ДИТИ діал.; ЗАПОВЗЯ́ТИСЯ, ЗАВЗЯ́ТИСЯ розм., НАПОЛЯГТИ́СЯ розм., НАПОСІ́СТИСЯ розм., НАВРА́ТИТИСЯ розм. рідко, НАПОВРА́ТИТИСЯ діал. (твердо вирішити здійснити що-небудь). — Недок.: вирі́шувати, виріша́ти рідко поклада́ти, постановля́ти, ріша́ти, вимишля́ти, прису́джувати, поріша́ти, нава́жувати. — А ми вирішили тікати на батьківщину (З. Тулуб); Вони.. постановили тікати з села на далекі сахарні (І. Нечуй-Левицький); Соломія рішила покористуватись вільним днем та грошима й забігти в Галац — купити Остапові теплу одежинку (М. Коцюбинський); Як виміркував, так і зробив (І. Франко); Павло визнав за краще промовчати (А. Головко); Самі вони були малописьменні, а дочку поклали будь-що вивести в люди (П. Панч); Положили, щоб Оксану одбити в ляха того ж самого вечора (Марко Вовчок); Пішла вона до сусідів Поради просити... Присудили сусідоньки У наймах служити (Т. Шевченко); Їхати з ними учителькою їх дочки рішитись не могла б без великої крайності (Леся Українка); — Ми оце порішили отаманом його поставити (Панас Мирний); (Золотницький:) Я наважив одружити Яся з Наталкою (Б. Грінченко); (Омелько:) Нараялись ми прохати вас, щоб знов прийняли нас на цю зиму у вашу господу (М. Кропивницький); Химочка поставив для себе — вийти в поле цілим селом (Г. Епік); Діти прирадили власне цього дня зробити собі спільну прогулянку (І. Франко); Меланія мовби навмисне заповзялася розвінчати всі його творчі задуми (О. Гончар); Дряпнула Бурка по серці така фальшивість приятеля, завзявся відплатити йому (І. Франко); Наполігся пан одібрати у мене землю (Словник Б. Грінченка); Вона мене напосілась із світу зігнати (С. Руданський); Гриць навратився не дотикатися до страви (С. Добровольський). — Пор. заду́мати.

ПОЗБАВЛЯ́ТИ чого (не давати можливості, забороняти комусь робити щонебудь), ВІДБИРА́ТИ що, ЛИША́ТИ заст., РІША́ТИ заст. — Док.: позба́вити, відня́ти, відібра́ти, лиши́ти, ріши́ти. Се страшенна річ "недвижима" власність, вона не тільки сама нерухома, але й людей позбавляє вільного руху, як тільки вони з нею зв'яжуться (Леся Українка); Вони ж (санітари), за розпорядженням, не мають права відбирати в головного лікаря честь самому відкривати двері начальству (І. Ле); Довго й голосно читав він. На кінці було: а таку-то Солоху за підпал хлівця лишити усіх прав (Панас Мирний); — Господи милосердний! не осироти нас! Не віднімай від нас нашої радості! Ріши мене усії (усієї) худоби..; а нехай вона (Маруся) поживе на світі... (Г. КвіткаОснов'яненко).

РОЗВ'Я́ЗУВАТИ (знаходити відповідь на поставлену умову), РІША́ТИ, ВИРІ́ШУВАТИ. — Док.: розв'яза́ти, ріши́ти, ви́рішити, поріша́ти (багато, всі). — Сідай швидше, Татарська, переписуй приклади й розв'язуй (О. Іванченко); Він вхопив папір і олівець і сів рішати задачі (Ю. Смолич); Ми вирішували задачі під його керівництвом (Л. Смілянський); — Візьми-но, дочко, якийсь клапоть паперу і порішай мені задачки (М. Стельмах).

УБИ́ТИ (ВБИ́ТИ) (позбавити життя, застосовуючи зброю, гостре знаряддя, важкий предмет тощо), ЗАБИ́ТИ, ЗАРУБА́ТИ, ЗАКОЛО́ТИ, ЗАРІ́ЗАТИ, ЗАСТРЕ́ЛИТИ (ЗАСТРІ́ЛИТИ), УРА́ЗИ́ТИ (ВРА́ЗИТИ), ЗВАЛИ́ТИ, УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм., УСТРЕ́ЛИТИ (ВСТРЕ́ЛИТИ) розм., УКЛА́СТИ (ВКЛА́СТИ) розм., ПОКЛА́СТИ розм., ПОЛОЖИ́ТИ розм., СКОСИ́ТИ розм., ПОСІ́КТИ розм., ПІДТЯ́ТИ розм., ПРИСТУ́КНУТИ розм., ПРИКІ́НЧИТИ розм., КІНЧИ́ТИ розм., ПОКІ́НЧИТИ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., РІШИ́ТИ розм., УКОЛО́ШКАТИ (ВКОЛО́ШКАТИ) розм., ПРОШТРИКНУ́ТИ, ШЛЬО́ПНУТИ розм., УКЛА́НДАТИ діал.; ДОБИ́ТИ, ДОРІ́ЗАТИ, ДОКІНЧИ́ТИ (пораненого); ПІДСТРЕ́ЛИТИ (ПІДСТРІ́ЛИТИ), ПІДКОЛО́ТИ, ПІДРІ́ЗАТИ (завдати смертельної рани). — Недок.: убива́ти (вбива́ти), би́ти, забива́ти, руба́ти, коло́ти, рі́зати, стріля́ти, застре́лювати (застрі́лювати), уража́ти (вража́ти), вали́ти, угро́блювати (вгро́блювати), сікти, підтина́ти, кла́сти, коси́ти, прико́нчувати, кінча́ти, ріша́ти, разити, проштрикувати, добива́ти, доріза́ти, докі́нчувати, підстре́лювати (підстрі́лювати), підко́лювати, підріза́ти, підрі́зувати. — Поліцаї батька вбили (О. Довженко); Виявлено справжнього злочинця, який забив сторожа біля гамазеїв (О. Донченко); (Макар:) Двох капітан при мені зарубав шаблею, а Федот застрелив Івана Береста (І. Микитенко); Він побачив, що Твердохліб звалив рицаря, і схвально помахав рукою (А. Хижняк); Незчулись ляхи, як їх чоловіка з двадцять на місці уклали (О. Стороженко); Багато ворогів поклав я по долині (Леся Українка); Рушай, друже, борозною, Доки служить сила, Доки доля серед поля Обох не скосила (П. Грабовський); Скосити ворогів з автомата; Чіпаріу ладний був пристукнути клятого цербера й світ за очі тікати з цього клятого маєтку (Ю. Смолич); Мало що може втнути той циган! Свого не пожалів, шпортонув ножем. А його, Федора, прикінчить, як куріпку (Д. Ткач); А ввечері мій Ярема (От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану: Ляхів кінча (Т. Шевченко); — Воєвода.. спрямував коня на Іванка і хотів одним ударом покінчити з ним (А. Хижняк); Дивом-дивиною було те, що її (Ярину) досі не порішила куля чи не підтяла шабля якого-небудь бузувіра (О. Ільченко); Гестапівці з школи казарму собі влаштували; спали, як дрохви. Так ми їх сонних і порішили (Ю. Мокрієв); — Рішу її зараз! — І, заточуючись, лютий, нестримний, він зник за дверима (А. Шиян); Одного шпигуна вже вколошкали, а другий ще живий, його міліція розшукує (Ю. Збанацький); — Що ви зробите з заложниками? — Шльопнемо (Л. Первомайський); — Як це так? Через таку погань, повію, та нашим дітям таку наругу терпіти? Ми і її і його (панича) укландаємо (Панас Мирний); Вони були ще живі і в нестерпучих муках стогнали й кричали, благаючи, щоб їх дорізали, добили (О. Стороженко); Знов буде (Андрій) рибку ловити... на пошту побіжить,.. зайця підстрелить (М. Коцюбинський); — Інший випадок трапився пару років тому в Далмації. Там капрала підрізали (переклад С. Масляка). — Пор. умертви́ти.