самовдоволення

САМОВПЕ́ВНЕНІСТЬ (наявність надто великої впевненості у собі, в своїх можливостях, здібностях тощо), АПЛО́МБ, САМОВДОВО́ЛЕННЯ, САМОВДОВО́ЛЕНІСТЬ, САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ (неприховане вдоволення собою); САМОЗАКО́ХАНІСТЬ (впевненість у своїй винятковості). Він і надалі дотримувався думки, що молодий Філіпчук — надто галасливий, що немає в нього скромності й на зламаний шеляг, що та його самовпевненість іноді стає просто блазнівською (Ірина Вільде); Його чисте біляве обличчя.. сяяло безпечністю і самовдоволенням (С. Добровольський); Чиста душею і помислами, товариська людина.. Ні тіні пози, ні крихти самозакоханості чи зазнайства (В. Козаченко). — Пор. зарозумі́лість.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовдоволення — самовдово́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. самовдоволення — -я, с. Почуття і стан вдоволення самим собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самовдоволення — САМОВДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан вдоволення самим собою. Від хвилювання і самовдоволення старий селянин говорив таким тоном, що й сам себе не пізнавав (С. Добровольський); Пласке кругле обличчя її .. сяяло урочистим і переможним самовдоволенням (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
  4. самовдоволення — САМОВДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан вдоволення самим собою. Які б не були великі наші досягнення, комуністам і всім радянським людям не властиві почуття самовдоволення, самозаспокоєння (Рад. Укр. Словник української мови в 11 томах