самовдоволення
САМОВДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан вдоволення самим собою.
Які б не були великі наші досягнення, комуністам і всім радянським людям не властиві почуття самовдоволення, самозаспокоєння (Рад. Укр., 5.ХІ 1960, 1);
Від хвилювання і самовдоволення старий селянин говорив таким тоном, що й сам себе не пізнавав (Добр., Ол. солдатики, 1961, 3);
Пласке кругле обличчя її.. сяяло урочистим і переможним самовдоволенням (Тулуб, В степу.., 1964, 62).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовдоволення — самовдово́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самовдоволення — -я, с. Почуття і стан вдоволення самим собою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовдоволення — САМОВДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан вдоволення самим собою. Від хвилювання і самовдоволення старий селянин говорив таким тоном, що й сам себе не пізнавав (С. Добровольський); Пласке кругле обличчя її .. сяяло урочистим і переможним самовдоволенням (З. Тулуб). Словник української мови у 20 томах
- самовдоволення — САМОВПЕ́ВНЕНІСТЬ (наявність надто великої впевненості у собі, в своїх можливостях, здібностях тощо), АПЛО́МБ, САМОВДОВО́ЛЕННЯ, САМОВДОВО́ЛЕНІСТЬ, САМОЗАДОВО́ЛЕННЯ (неприховане вдоволення собою); САМОЗАКО́ХАНІСТЬ (впевненість у своїй винятковості). Словник синонімів української мови