1. Словник української мови в 11 томах

самовдоволений

САМОВДОВО́ЛЕНИЙ, а, е. Який відчуває вдоволення самим собою і не приховує цього, усвідомлюючи свої достоїнства, заслуги, переваги тощо.

Килина — обмежена самовдоволена селянка, яка живе в достатках (Укр. літ., 9, 1957, 278);

Нестеренко засміявся тихим сміхом самовдоволеної людини (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 166);

// Який виражає самовдоволення, свідчить про нього.

Було в його легкій ході, в самовдоволеному виразі обличчя щось таке привабне, що незнайомі жінки усміхалися йому (Вільде, Сестри.., 1958, 217);

Серед напівроздягнених, приречених людей — бундючні постаті есесівців з самовдоволеними посмішками (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 149).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самовдоволений — самовдово́лений прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самовдоволений — див. пихатий Словник синонімів Вусика
  3. самовдоволений — -а, -е. Який відчуває вдоволення самим собою і не приховує цього, усвідомлюючи свої достоїнства, заслуги, переваги тощо. || Який виражає самовдоволення, свідчить про нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самовдоволений — САМОВДОВО́ЛЕНИЙ, а, е. Який відчуває вдоволення самим собою і не приховує цього, усвідомлюючи свої достоїнства, заслуги, переваги тощо. Килина – обмежена самовдоволена селянка, яка живе в достатках (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. самовдоволений — САМОВПЕ́ВНЕНИЙ (надто впевнений у собі, у своїх можливостях, здібностях тощо), ПИХА́ТИЙ, САМОВДОВО́ЛЕНИЙ, САМОЗАДОВО́ЛЕНИЙ (який відчуває вдоволення собою і не приховує цього); САМОЗАКО́ХАНИЙ (впевнений у своїй надзвичайній вроді... Словник синонімів української мови