самовдоволений
САМОВДОВО́ЛЕНИЙ, а, е.
Який відчуває вдоволення самим собою і не приховує цього, усвідомлюючи свої достоїнства, заслуги, переваги тощо.
Килина – обмежена самовдоволена селянка, яка живе в достатках (з наук. літ.);
// Який виражає самовдоволення, свідчить про нього.
Було в його легкій ході, в самовдоволеному виразі обличчя щось таке привабне, що незнайомі жінки усміхалися йому (Ірина Вільде);
Серед напівроздягнених, приречених людей – бундючні постаті есесівців з самовдоволеними посмішками (Ю. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовдоволений — самовдово́лений прикметник Орфографічний словник української мови
- самовдоволений — див. пихатий Словник синонімів Вусика
- самовдоволений — -а, -е. Який відчуває вдоволення самим собою і не приховує цього, усвідомлюючи свої достоїнства, заслуги, переваги тощо. || Який виражає самовдоволення, свідчить про нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самовдоволений — САМОВПЕ́ВНЕНИЙ (надто впевнений у собі, у своїх можливостях, здібностях тощо), ПИХА́ТИЙ, САМОВДОВО́ЛЕНИЙ, САМОЗАДОВО́ЛЕНИЙ (який відчуває вдоволення собою і не приховує цього); САМОЗАКО́ХАНИЙ (впевнений у своїй надзвичайній вроді... Словник синонімів української мови
- самовдоволений — САМОВДОВО́ЛЕНИЙ, а, е. Який відчуває вдоволення самим собою і не приховує цього, усвідомлюючи свої достоїнства, заслуги, переваги тощо. Килина — обмежена самовдоволена селянка, яка живе в достатках (Укр. літ. Словник української мови в 11 томах