самохвальба

ХВА́СТОЩІ (вихваляння себе, своїх вчинків або когось, чогось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм., ХВАСТОВСТВО́ розм., ВИ́ХВАЛКА розм., САМОХВАЛЬБА́ розм., САМОХВА́ЛЬСТВО розм.; ФАНФАРО́НСТВО розм., ФАНФАРОНА́ДА розм. (супроводжуване базіканням). Василь Семенович хвастає було, що його батько в дворці був, як свій чоловік; а Петро Степанович.. то бувало хоч нічого й не скаже на ті хвастощі, — так же гляне скоса (Панас Мирний); Знав я друзів своїх, що не мали хвальби, а чи зради, Бо хвальба — то є тлінь, а від зради немає поради (А. Малишко); Він почервонів, перехопивши себе на хвастовстві, похапцем попрощався й пішов (Ю. Смолич); Секретар.. слухає рясні вихвалки, піддакує (О. Гончар); Він лишень до фанфаронади хват, а до роботи — ліпший кіл у плоті (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самохвальба — самохвальба́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самохвальба — Самохвальба́. Самовихваляння. А тепер ще лиш подамо віночок зі слів самохвальби і крутарства Купчанка (Б., 1895, 12, 2) // порівн. пол. samochwalstwo — самохвальба, samochwalca, samochwała — хвалько. Українська літературна мова на Буковині
  3. самохвальба — -и, ж. Те саме, що самохвальство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самохвальба — САМОХВАЛЬБА́, и́, ж. Те саме, що самохва́льство. І бачите, ще одна несподіванка в тім хлопчиськові! .. Тихий, послушний, без жадної дрібочки .. самохвальби (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  5. самохвальба — САМОХВАЛЬБА́, и́, ж. Те саме, що самохва́льство. І бачите, ще одна несподіванка в тім хлопчиськові!..Тихий, послушний, без жадної дрібочки.. самохвальби (Фр., II, 1950, 343). Словник української мови в 11 томах