1. Українська літературна мова на Буковині

самохвальба

Самохвальба́. Самовихваляння. А тепер ще лиш подамо віночок зі слів самохвальби і крутарства Купчанка (Б., 1895, 12, 2)

// порівн. пол. samochwalstwo — самохвальба, samochwalca, samochwała — хвалько.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самохвальба — самохвальба́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. самохвальба — -и, ж. Те саме, що самохвальство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самохвальба — САМОХВАЛЬБА́, и́, ж. Те саме, що самохва́льство. І бачите, ще одна несподіванка в тім хлопчиськові! .. Тихий, послушний, без жадної дрібочки .. самохвальби (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. самохвальба — ХВА́СТОЩІ (вихваляння себе, своїх вчинків або когось, чогось), ПОХВАЛЯ́ННЯ, ХВАЛЬБА́ розм., ПОХВАЛЬБА́ розм., ХВАСТОВСТВО́ розм., ВИ́ХВАЛКА розм., САМОХВАЛЬБА́ розм., САМОХВА́ЛЬСТВО розм.; ФАНФАРО́НСТВО розм., ФАНФАРОНА́ДА розм. Словник синонімів української мови
  5. самохвальба — САМОХВАЛЬБА́, и́, ж. Те саме, що самохва́льство. І бачите, ще одна несподіванка в тім хлопчиськові!..Тихий, послушний, без жадної дрібочки.. самохвальби (Фр., II, 1950, 343). Словник української мови в 11 томах